Ваш улюбленець - наше натхнення.

Шнудель

Шнудель — це гібридна порода собаки, яка поєднує в собі риси шнауцера (мініатюрного, стандартного або гігантського) та пуделя (той-пудель, мініатюрний або стандартний). Залежно від поєднання розмірів батьківських порід, шнуделі можуть суттєво відрізнятися за зовнішністю, розміром і темпераментом.

Завдяки цій варіативності шнудель може бути як невеликою, енергійною собакою-компаньйоном, так і великим, кмітливим собакою з яскраво вираженими робочими якостями. Незалежно від типу, це зазвичай життєрадісна, активна та розумна собака, яку приємно мати поруч.

Шнудель може бути як собакою першого покоління (F1), отриманою від прямого схрещування шнауцера і пуделя, так і представником наступних поколінь — наприклад, шляхом схрещування з однією з батьківських порід або з іншим шнуделем. Це також впливає на ступінь передбачуваності зовнішніх і поведінкових рис. 

Key facts
Тривалість життя
Тривалість життя шнуделя залежить від розміру.

Собаки малого розміру в середньому живуть 12 - 16 років.
В той час як представники середнього та стандратного розмірів від 10 до 14 років.
Висота
Зріст шнуделя залежить від того, які саме різновиди шнауцера та пуделя були використані в розведенні. Якщо в парі були той-пудель (зріст від 28 см) або мініатюрний шнауцер (33–36 см), то виходить, як правило, маленький розмір собаки. У разі стандартного пуделя (понад 38 см) і стандартного шнауцера (до 48 см) виростає собака середнього розміру. Зріст шнуделів зазвичай не перевищує 65 см, і вищі собаки в межах цієї гібридної породи зустрічаються дуже рідко.
Вага
Вага може суттєво відрізнятись: від малого вагою до 5 кг, до великого — вагою понад 40 кг.
Забарвлення
Забарвлення шнуделів як гібридної породи собак варіюється залежно від кольору батьків, але найчастіше зустрічається чорний. Шнауцери можуть бути чорними, «перець зі сіллю» (від темно-сірого до світло-сірого з характерним затемненим кінчиком шерсті), білими або чорно-сріблястими (особливо в мініатюрних). Пуделі, зі свого боку, бувають усіх однотонних кольорів — від білого до чорного, включаючи кремовий, абрикосовий, коричневий та сірий.
Група Кінологічного клубу
Шнудель відносяться до утилітарної групи (хоча різеншнауцер класифікується як представник робочої групи).
Важливо знати
  • Собака підходить досвідченим власникам
  • Необхідна додаткова підготовка
  • Любить енергійні прогулянки
  • Любить гуляти одну-дві години на день
  • Середній собака
  • Деяка слинотеча
  • Потребує розчісування щодня
  • Не гіпоалергенна порода
  • «Балакуча» і галаслива собака
  • Сторожова собака. Гавкає і попереджає
  • Для проживання з іншими домашніми тваринами може знадобитися навчання
  • Для проживання з дітьми може знадобитися навчання
Загалом здорова порода

Часто спостерігаються певні відмінності у стані здоров'я та проблемах, до яких схильні помісні собаки. Це пов'язано з тим, що деякі особини зберігають більше характеристик однієї породи, ніж іншої.

Для отримання додаткової інформації про проблеми зі здоров'ям, які можуть впливати на цю помісну породу, відвідайте сторінки порід мініатюрний, стандартний або гігантський шнауцер та іграшковий, мініатюрний або стандартний пудель.

Яке здоров'я у шнуделя?

Стан здоров’я та схильність до певних захворювань у гібридів може варіюватися, оскільки окремі особини успадковують більше рис однієї з батьківських порід. Щоб краще зрозуміти потенційні ризики, варто ознайомитися з інформацією про здоров’я мініатюрних, стандартних або гігантських шнауцерів, а також той-пуделів, мініатюрних і стандартних пуделів — саме ці породи найчастіше використовуються для створення шнуделів. 
 

Який характер у шнуделя?

Як і у більшості гібридів, характер шнудля залежить від того, які саме батьківські породи були використані в розведенні, їхнього розміру, темпераменту та умов утримання. Особливо велике значення має тип шнауцера: гігантський шнауцер — це потужний, енергійний робочий пес із вираженим охоронним інстинктом, тоді як мініатюрний шнауцер — менш вибуховий, хоч і має риси тер’єра, та більше підходить на роль компаньйона. 

Пуделі незалежно від розміру — активні, розумні та доброзичливі собаки, які швидко вчаться, люблять увагу та добре контактують з людьми. Стандартний пудель має яскраво виражені робочі якості й може досягати успіхів у дресируванні, аджиліті чи інших видах активностей. Мініатюрні та той-пуделі теж надзвичайно кмітливі, хоча можуть бути чутливішими й більш прив’язаними до власника.

Враховуючи ці риси, можна сказати, що шнудль — незалежно від розміру — завжди буде активним собакою, якому потрібні фізичні навантаження, тренування, увага й участь у житті родини. Але варто пам’ятати: характер може суттєво відрізнятись у межах породи.

Так, схрещування стандартного пуделя з гігантським шнауцером дасть великого, спортивного собаку з вираженим охоронним інстинктом — він більше підходить досвідченим власникам, які можуть забезпечити належне виховання. Натомість пара той-пуделя й мініатюрного шнауцера швидше за все дасть веселого, голосистого, товариського собаку-компаньйона, який із задоволенням гулятиме або проводитиме вечори поруч із господарем.

Характер шнудля зазвичай найпередбачуваніший у першому поколінні (F1). Подальше розведення — схрещування з іншими шнудлями або повернення до однієї з батьківських порід — ускладнює прогнозування темпераменту та збільшує ризик інбридингу. 

Часті запитання (FAQ):

Рейтинги ветеринара  

Сімейний:4/5
Потреби у фізичних вправах: 4/5 
Легко дресирується: 4/5 
Переносить самотність: 2/5 
Ставлення до інших тварин: 3/5 
Рівень енергії:4/5 
Потреби в грумінгу: 4/5
Інтенсивність линяння:2/5 

Шнудель — порода собаки відносно нова й досі маловідома у Великій Британії, виведена в США у 1980-х роках. Її створили як дружнього, активного компаньйона з менш вираженим линянням, який може стати справжнім сімейним улюбленцем. Ця порода — результат схрещування шнауцера та пуделя, кожен з яких має свою історію та типові риси.

Шнауцери походять з Німеччини та існують у трьох розмірах: мініатюрний, стандартний і гігантський. Стандартний шнауцер, або мітельшнауцер, з’явився ще в XIV столітті як універсальний фермерський собака: він знищував шкідників, охороняв майно та переганяв худобу. Мініатюрного шнауцера вивели наприкінці XIX століття — ймовірно, шляхом схрещування з аффенпінчером, пуделем або померанцем. Спершу його теж використовували для боротьби з гризунами, але згодом він став переважно компаньйоном. Гігантського шнауцера створили фермери для більш важкої роботи — пастушої та охоронної. У його формуванні брали участь ротвейлери, фландрські був’є та німецькі доги.

Пудель, попри свою асоціацію з модними зачісками, походить із Німеччини як водяний мисливський собака. Його шерсть голили для полегшення плавання, залишаючи захист на важливих ділянках тіла. Згодом з’явилися мініатюрні та той-пуделі — для власників, які шукали менших за розміром, але не менш розумних і працьовитих собак.

Оскільки для виведення шнуделів можуть використовуватись представники різних розмірів обох порід, результат дуже варіативний — як за зовнішністю, так і за темпераментом. 

Шнуделі найкраще підходять власникам, які добре розуміють особливості шнауцерів і пуделів, особливо мініатюрних і середніх типів. Цим собакам потрібен регулярний догляд за шерстю — вона може бути різною за текстурою, схильною до сплутування, тому грумінг може стати щоденною рутиною.

Ідеальні господарі — активні люди, які люблять дресирування (як базову слухняність, так і трюки), щоденні прогулянки та не проти доглядати за шерстю. Шнудлі краще почуваються в родинах зі старшими дітьми та в оселях, де собака не залишається на самоті надовго. 

Обидві породи, що складають шнуделя, обожнюють фізичні навантаження, отже і ваш улюбленець буде залюбки проводити до двох годин на вулиці. Чим менше собака, тим менше активностей їй потрібно.  

Ця порода може бути занадто галасливою, особливо якщо собаці нудно або якщо вона лишилася надовго одна. При довготривалій нудьзі пес може почати шкодити меблям або ремонту.

Гігантські шнуделі особливо потребують раннього дресирування та соціалізації, адже за її відсутності будуть підозріло та агресивно ставитися до незнайомих тварин та людей.  

Все залежить від розміру батьків собаки, адже менші породи можуть легко жити у квартирі або невеликому будинку, тоді як більшим потрібен ширший житловий простір з огородженою територією для прогулянок.

Раціон шнуделів повинен мати правильний баланс усіх основних груп поживних речовин, включно з постійним доступом до свіжої води. Важливо регулярно проводити оцінку стану організму, щоб підтримувати ідеальну форму собаки, і пам’ятати про те, що потрібно годувати його принаймні двічі на день відповідно до схем годування конкретного корму. 

Неможливо знати заздалегідь, яку саме шерсть успадкує шнудель — від пуделя, шнауцера або їх комбінацію. Від цього залежить догляд: пуделі майже не линяють, але потребують стрижок, а шнауцери линяють помірно. Обов'язково знайдіть грумера для консультації та не забувайте про догляд за вухами, щоб запобігти інфекціям. 

Шнудель — надзвичайно розумний та енергійний пес, який потребує не лише фізичного навантаження, але й постійної роботи для розуму. Його дресування — справжнє задоволення, адже він обожнює взаємодіяти з господарем. Однак варто пам’ятати, що цей кмітливий собака так само швидко засвоює неправильні звички. Саме тому дуже важливо почати навчання якомога раніше та будувати його виключно на позитиві та винагороді — грубість чи підвищений тон можуть серйозно зашкодити вашому контакту.

Щоб шнудль був щасливим, його енергію потрібно направляти в корисне русло. Менші собачки будуть у захваті від спритності та рухливих ігор, тоді як більші можуть реалізувати себе в серйозних командах. Важливою також є рання та постійна соціалізація — знайомство з різними людьми, собаками та ситуаціями допоможе виховати врівноваженого та впевненого пса. І ще одна важлива річ: з самого дитинства варто привчати цуценя до процедур догляду, щоб в майбутньому стрижка або розчісування асоціювалися у нього з чимось приємним. 

Шнудель може стати чудовим компаньйоном та улюбленцем сім’ї, але переконайтеся, що обрали надійного та чесного заводчика.