Ваш улюбленець - наше натхнення.

Мюнстерлендер великий

Порода собак мюнстерлендер представлена двома різновидами — великим та малим. Обидва типи мають гармонійно складене тіло, розкішну густу шерсть і рясне оперення на лапах і хвості, що надає їм елегантного вигляду.

Малий мюнстерлендер за будовою трохи нагадує сеттера, тоді як великий має більш міцну статуру. Основна відмінність між ними, окрім розміру, полягає в забарвленні. На сьогодні малий мюнстерлендер зареєстрований як імпортна порода, тоді як великий мюнстерлендер уже повністю визнаний Кінологічним союзом Британії. 

Key facts
Тривалість життя
12 - 13 років
Вага
Великі мюнстерлендери — 25–29 кг для самців, близько 25 кг для самок; малі мюнстерлендери — 15–17 кг
Висота у холці
Великі мюнстерлендери — 60–65 см для самців, 58–63 см для самок; малі мюнстерлендери — 54 см для самців, 52 см для самок
Окрас
Великі мюнстерлендери — чорний або блакитний чалий з білим; малі мюнстерлендери — печінковий з білим або печінковий чалий
Розмір породи
Великий
Кінологічна група за класифікацією
ґанд-доги (мисливські собаки для подачі здобичі)
Важливо знати
  • Собака підходить для власників з деяким досвідом
  • Необхідна додаткова підготовка
  • Любить активні прогулянки
  • Любить гуляти більше двох годин на день
  • Середній собака
  • Деяка слинотеча
  • Потребує розчісування через день
  • Не гіпоалергенна порода
  • Тиха собака
  • Сторожова собака. Гавкає і попереджає
  • Для проживання з іншими домашніми тваринами може знадобитися навчання
  • Для проживання з дітьми може знадобитися навчання
  • Може жити у напівсільській місцевості
  • Потребує невеликого саду для активності
  • Можна залишати одного за умови відповідних тренувань
  • Загалом здорова порода
  • Яке здоровʼя в мюнстерлендер?

    Це порода собак, яка вважається досить здоровою, проте деякі представники можуть мати генетичні схильності до певних хвороб.

    Серед поширених проблем зі здоров’ям:

    • Дисплазія кульшових суглобів — порушення формування суглоба, що може спричинити біль і кульгавість.
    • Дисплазія ліктьових суглобів — ще одна ортопедична проблема, характерна для великих порід.
    • Гіперурикозурія — накопичення сечової кислоти у сечовивідних шляхах, що може призвести до утворення каменів у сечовому міхурі.
    • Спадкові катаракти — помутніння кришталика ока, що з часом може спричинити сліпоту.
    • Епілепсія — порушення роботи мозку, яке викликає судоми та може призвести до ураження нервової системи.

    Пріоритетні програми перевірок, рекомендовані Кінологічним Клубом:

    • Скринінг на дисплазію кульшових суглобів
    • Скринінг на дисплазію ліктьових суглобів
    • Офтальмологічне обстеження очей
    • ДНК-тест на гіперурикозурію, що визначає ризик розвитку цього захворювання

    Регулярні ветеринарні огляди та участь у програмах тестування допомагають підтримувати здоров’я породи й запобігати спадковим проблемам.

    Який характер?

    Лагідний, доброзичливий і терплячий — саме таким описують характер мюнстерлендера. Він чудовий сімейний компаньйон, водночас його цінують за робочі якості. Ця порода поєднує врівноваженість, інтелект і бажання бути поруч із людьми.

    Він уважний та може виконувати роль сторожа, сповіщаючи господаря про незнайомців або підозрілу активність, тому іноді буває досить голосним. Завдяки розуму та бажанню догодити власнику, мюнстерлендер легко піддається дресируванню та охоче виконує різноманітні завдання. 

    Походження породи

    У 19 столітті мисливські собаки для птахів існували в найрізноманітніших формах і розмірах. Кожен єгер або мисливець мав свої вподобання, а дехто навіть розводив власні типи собак.

    У Німеччині, коли Німецький довгошерстий пойнтер клуб розробляв стандарт породи, він дозволив лише печінково-біле забарвлення. Цуценят з чорним і білим кольором шерсті не визнавали, тому їх віддавали фермерам і мисливцям у регіоні Мюнстер, де більше цінували робочі якості, а не зовнішність.

    Саме ці собаки, схрещені з іншими популярними мисливськими породами того часу — попередниками сучасних спанієлів і сеттерів — дали початок породі мюнстерлендер. У 1919 році відбулося офіційне розділення на два різновиди — великий і малий — залежно від розміру та кольору шерсті. 

    Найкращим господарем для мюнстерлендера стане людина, яка цінує активний спосіб життя та шукає собаку, що поєднує риси сетера й спанієля. Власник має мати певний досвід у дресируванні мисливських порід і розуміти потреби розумної, енергійної та чутливої тварини.

    Йому до душі тривалі прогулянки та спільні заняття на природі. Такий власник сприймає калюжі, дощ і трохи шерсті в домі як дрібниці порівняно з радістю спілкування з відданим чотирилапим другом. 

    Рейтинг ветеринара

    Підходить для всієї родини: 

    5/5

    Потреба у фізичних вправах:

    5/5

    Легкість дресирування:

    5/5

    Сприйняття самотності: 

    4/5

    Сумісність з іншими домашніми тваринами: 

    5/5

    Рівень енергійності:

    4/5

    Потреба у грумінгу: 

    3/5

    Линяння: 

    3/5

    Мюнстерлендер — активна робоча порода, яка відзначається високою витривалістю. І великий, і малий різновид чудово проявляють себе як мисливські собаки типу хант, поінт та ретривер, хоча менший зазвичай більш енергійний і незалежний.

    Цим собакам потрібне не лише фізичне навантаження, а й розумова стимуляція. Без ігор, тренувань і завдань вони швидко нудьгують і можуть стати неспокійними або навіть руйнівними вдома.

    Якщо ви не плануєте використовувати мюнстерлендера на полюванні, варто включати до щоденних прогулянок:

    Такі заняття допоможуть собаці залишатися врівноваженою, щасливою та здоровою. 

    Мюнстерлендер добре почувається в типовому приватному будинку, проте найкраще підходить для життя в заміській місцевості або сільській окрузі, де є можливість для тривалих прогулянок, бігу та купання.

    Важливо мати огороджений двір середнього або великого розміру, де собака зможе безпечно гуляти. Також варто передбачити місце, де можна висушити мокрого або брудного улюбленця та зручно проводити регулярний догляд за шерстю. 

    Такий пес потребує повноцінного раціону, який містить усі основні поживні речовини, та постійного доступу до свіжої води. Регулярно перевіряйте стан тіла, щоб утримувати собаку у гарній формі, а також годуйте його двічі на день згідно з нормами обраного корму.

    Для великих представників породи важливо забезпечити правильний баланс мінералів і вітамінів. Через схильність до здуття та проблем із травленням краще пропонувати менші, але частіші порції — це допоможе уникнути дискомфорту й підтримати здоров’я тварини. 

    Порода не потребує складного догляду, йому достатньо розчісування раз на тиждень, щоб шерсть залишалася чистою та доглянутою. Особливу увагу слід приділяти зонам на вухах, передніх і задніх лапах та хвості, адже ці ділянки варто розчісувати частіше й періодично підстригати для охайного вигляду.

    Надлишкову шерсть між подушечками лап потрібно обрізати за потреби. Ця порода любить будь-яку погоду: дощ, сніг чи калюжі, тож бруд і багнюка можуть стати постійним викликом для власника. Регулярний догляд допоможе зберегти чистоту вдома й здоров’я шкіри та шерсті собаки. 

    Представники цієї породи чудово піддаються навчанню за допомогою позитивного підкріплення та правильної мотивації. Вони охоче виконують завдання, тож найкраще підходять власникам, які сприймають дресирування як цікаве заняття, а не як обов’язок.

    Під час навчання варто зосередитися на команді повернення і соціалізації з іншими тваринами, свійською худобою та дітьми. Великий різновид зазвичай спокійніший і врівноважений, тоді як малий — активніший і незалежний. Утім, усі мюнстерлендери відзначаються дружелюбністю, розумом і щирим бажанням співпрацювати з людиною. 

    Для активних сімей, які люблять тривалі прогулянки на природі та спільні ігри з тваринами, мюнстерлендер може стати чудовим супутником. Він енергійний, дружній і чудово підходить для тих, хто проводить багато часу просто неба. Натомість сім’ям, які ведуть більш спокійний спосіб життя або не захоплюються активним відпочинком, краще обрати іншу породу. Через потребу у великій кількості руху та занять на свіжому повітрі цей собака не завжди підходить для родин із дуже малими дітьми.

    Хоча багато порід традиційно вважаються «добрими з дітьми», усіх собак і дітей потрібно навчати взаємодії та правилам безпечного спілкування. Дорослі мають завжди контролювати такі контакти, а маленьких дітей ніколи не слід залишати з собакою без нагляду. 

    А чи знали Ви?

    • Хоча мюнстерлендер великий фактично є різновидом німецького довгошерстого пойнтера з іншим забарвленням, малий мюнстерлендер має зовсім інше походження. Він виник шляхом схрещування великого з меншими спанієлевими типами собак.
    • Саме тому малий різновид зазвичай більш енергійний, незалежний і темпераментний, тоді як великий відзначається спокоєм, врівноваженістю та стабільною поведінкою.