Англійський бульдог має коротке, міцне тіло і досить пухку шкіру, особливо на голові, шиї та плечах. Ще однією відмінною рисою є великий череп. Бульдог може бути тигровим, рудим, палевим або білим з будь-яким із зазначених вище кольорів. Дорослий бульдог досягає висоти 31-36 см і важить 23-25 кг.
Бульдоги англійські належать до брахіцефальних порід, тобто мають короткий ніс і приплюснуту морду. Через цю особливість у них можуть виникати такі проблеми:
Крім того, бульдоги схильні до таких захворювань:
Обов’язкові тести та схеми здоров’я (за стандартами кінологічних клубів):
Англійський бульдог є чудовим сім’янином. Кожного члена сім’ї він сприймає як частинку власної зграї, тому готовий не тільки захищати близьких, але й розважатися з ними. Бульдог особливо лагідний до дітей, оскільки бачить, як його господар їх любить. Собака любить енергійні ігри, тому завжди виступає за будь-яку активність у домі. Але через це з дитинства потрібно відучити улюбленця застрибувати на людей. Оскільки, ці 25 кілограмів м’язів та кісток можуть спричинити травми, особливо, якщо є місце для розгону.
Бульдог — це надійний товариш. Попри досить простий характер, вони дуже кмітливі, хоч і не дотягують у цьому показнику до найрозумніших порід. Ця порода собак дуже соціалізована, вона погано переносить самотність, тому її краще заводити сім’ям, у яких хтось постійно знаходиться вдома.
Впертий характер англійського бульдога можна вважати легендарним. Змусити щось робити собаку проти її волю дуже важко, але це необхідно робити. Ця порода дуже лінива і схильна до ожиріння. Тому варто запланувати щоденні прогулянки, від яких бульдог, до речі, не буде в захваті. Змушувати робити щось силою собаку не варто, але вона чудово розуміє свого господаря, тому з нею можна домовитись.
Спокійний норов англійського бульдога чудово допомагає при контакті з іншими домашніми тваринами. Зазвичай ця порода собак чудово співмешкає з котами, тварини можуть стати навіть чудовими друзями.
| Сімейний: | 5/5 |
| Потреби у фізичних вправах: | 3/5 |
| Легко дресирується: | 3/5 |
| Переносить самотність: | 3/5 |
| Сумісність з іншими домашніми тваринами: | 2/5 |
| Рівень енергії: | 2/5 |
| Потреби в грумінгу: | 3/5 |
| Линька: | 5/5 |
Вважається, що формування англійського бульдога, як окремої породи собак, відбувалося приблизно у 17-19 століттях. Історичною батьківщиною бульдога є Великобританія, однак його предки походять із центральної Азії та північного Кавказу.
Спочатку англійські бульдоги використовувалися суто на полюванні. Їх нацьковували на різноманітну лісну живність — від лисів та вовків до ведмедів. Старі англійські бульдоги відрізнялися дуже агресивним та злим норовом. Саме тому зграї собак часто використовували для нацьковування на биків, левів, тигрів та інших великих тварин заради втіхи натовпу. Не потрібно зайвий раз говорити, що подібні «веселощі» закінчувалися як смертю диких тварин, так і половини зграї собак.
У першій половині 19-го століття подібні розваги були заборонені у Великобританії, а після цього навіть собачі бої стали незаконними. Порода почала деградувати, оскільки її якостям не знаходилося застосування. Бульдогів почали в’язати з іншими породами, тому саме цей улюбленець є предком багатьох сучасних собак.
Однак у другій половині 19-го століття чистокровних бульдогів залишилося дуже мало. Саме тоді англійські заводчики почали роботу зі збереження цієї породи собак. А з часом англійські бульдоги стали вірними компаньйонами людей не тільки у Великобританії, але й в інших країнах світу.
Існують окремі захворювання та патології, до появи яких англійські бульдоги є особливо чутливими. До цих хвороб належать:
У породи поширені деякі проблеми з травленням, тому часто з’являється сечокам’яна хвороба. Якщо ви хочете завести англійського бульдога, потрібно зазначити, що собака часто страждає на метеоризм та надмірне слиновиділення. Це може створювати певні незручності для господарів тварини.
Бульдог потребує уважного, відповідального й терплячого власника. Через особливості того, як виглядає англійський бульдог (будова морди, шкірні складки та короткий хвіст), ця порода схильна до проблем зі здоров’ям, які можуть вимагати серйозного догляду та фінансових витрат. Найщасливіші бульдоги — це ті, чиї господарі більшість часу проводять удома, готові до неспішних прогулянок, легких тренувань і не бояться слини, хропіння та регулярного очищення складок.
Англійський бульдог — це не та порода собак, яка виграє різноманітні премії під час виставок завдяки послуху та виконуваним трюкам. Але їм усе ж потрібне правильне дресирування та виховання. Ця собака підходить таким самим впертим людям, у яких достатньо терпіння, щоб змусити улюбленця слухатись господаря.
Спершу бульдога потрібно привчити до повідця. Найкраще використовувати повідець довжиною приблизно у 2 метри. На прогулянках особливу увагу звертайте на те, щоб собака правильно повертав та навіть розвертався. Таким чином вам та улюбленцю буде комфортніше гуляти разом.
Команди для англійського бульдога — це не ігри. Собака скоріше виконує їх через повагу до свого господаря, ніж через власне бажання. Варто цінувати таку незалежність та не змушувати робити свого улюбленця зайвого.
Англійським бульдогам не варто рухатися під час спеки. Дві короткі прогулянки у спокійному темпі щодня — це все, що їм потрібно. Вони зазвичай надають перевагу сну чи лежанню, але фізичне навантаження обов’язкове для їхнього здоров’я.
Бульдог — короткошерста порода, що дуже спрощує догляд за нею. Вичісувати улюбленця потрібно кілька разів на тиждень (максимум 3), використовуючи досить жорстку щітку. Водночас собаки дуже люблять цей процес, тому він відбувається без проблем.
Складки на морді — це те місце, якому потрібна особлива увага. Складки потребують регулярної чистки від бруду.
Купання собаки відбувається не так часто. Це необхідно робити тільки у тому випадку, якщо бульдог дуже забруднився під час прогулянки. Пил або інші невеликі забруднення потрібно прибирати за допомогою вологої серветки, після чого висушувати шкіру ватою. Водночас господар зможе попередити появу різноманітних подразнень.
Стригти нігті бульдогу потрібно регулярно. Важливо подбати про належний догляд за ротовою порожниною. Якщо проігнорувати цю необхідність, на зубах тварини почне формуватися зубний камінь.
Бульдог не потребує великого простору, його можна спокійно тримати у квартирі. На прогулянках собаки можуть бути активними, але з віком бажання повеселитися зникає. Варто організувати оптимальний рівень навантажень, адже англійський бульдог часто страждає від ожиріння.
Бульдогові не потрібно багато простору, а важливо тільки мати м’яке місце для відпочинку та можливість вийти надвір. А якщо є ще й тінь у саду — взагалі ідеально.
Цуценя англійського бульдога потрібно вибирати дуже ретельно. Перед купівлею нового домашнього улюбленця обов’язково розпитайте заводчика про поведінку кожного цуценятка з виводка. Важливо підібрати саме ту тварину, яка підійде вам за характером.
Також особливу увагу потрібно звернути на стать цуценяти. Самці активні та більш поступливі, також вони відрізняються більшою допитливістю. Самиці непосидючі, вони не такі сильні, тому краще підходять для людей похилого віку. Але для їх виховання все одно потрібна тверда рука.
Зовнішній вигляд цуценя має значення при виборі. Корпус тіла тварини має бути квадратним, а круп трохи піднесеним відносно передньої частини тіла. Також заводчика потрібно розпитати з приводу корму, який раніше давали цуценятам. Варто забрати із собою трохи їжі на перший час. Також візьміть якусь шмату із запахом матері та інших цуценят із виводка. Це зменшить рівень стресу під час переїзду на нове місце.
Англійський бульдог — це вірний та чудовий друг. Не звертайте увагу на його потішний зовнішній вигляд. Це дуже сильний і гордий собака, який відрізняється неабияким розумом.
Шерсть бульдога потрібно час від часу прочісувати гумовою рукавицею, щоб прибрати відмерле волосся. Складки на морді й тілі слід регулярно очищати, адже там легко накопичується волога та бруд. Особливої уваги потребує основа хвоста, якщо він закручений та втягнутий, бо волога в цій зоні може спричинити інфекції. Також не забувайте про очищення плям від сліз та зморшок.
Шерсть бульдога потрібно час від часу прочісувати гумовою рукавицею, щоб прибрати відмерле волосся. Складки на морді й тілі слід регулярно очищати, адже там легко накопичується волога та бруд. Особливої уваги потребує основа хвоста, якщо він закручений та втягнутий, бо волога в цій зоні може спричинити інфекції. Також не забувайте про очищення плям від сліз та зморшок.
Бульдоги — чудові сімейні собаки. Вони ласкаві, спокійні й добре ладнають з дітьми, особливо якщо ростуть разом. Їх люблять за врівноважений характер і терплячість.
Але важливо пам’ятати: навіть найспокійніша собака має знати межі, як і дитина — їх потрібно вчити правильно взаємодіяти одне з одним. І ніколи не залишайте маленьких дітей наодинці з собакою, для цього дорослі мають завжди контролювати спільний час.
Так, бульдоги можуть бути справжніми лінивцями. Вони люблять поспати, не поспішають і рідко проявляють активність. Але водночас це дуже ласкаві та віддані собаки, які обожнюють своїх людей.
Ні, бульдог і пітбуль — це різні породи, хоча їх часто плутають. Обидві мають спільне коріння — староанглійського бульдога, але пітбуль є міксом бульдога з тер’єром, тому вони й відрізняються зовні та за характером.
Бульдог вважається нащадком староанглійського бульдога, який, своєю чергою, виник шляхом схрещування мастифів (зокрема азіатських) та інших стародавніх собак, виведених для цькування биків. Пітбуль — молодша порода, яка навпаки походить частково від бульдога.
Бульдоги можуть бути впертими, що ускладнює навчання. Але вони розумні, тому якщо підійти з терпінням, наполегливістю та додати трохи гри їх цілком реально дресирувати, але треба зробити цей процес цікавим для собаки.
