Артрит у собак є найбільшою причиною хронічного болю, особливо в старших тварин. За даними Canine Arthritis Management, остеоартрит вражає приблизно чотири з п’яти старих собак, і, на жаль, він прогресуючий, тобто не піддається лікуванню і поступово погіршується. За умови ранньої діагностики та належного лікування ваш улюбленець може продовжувати вести щасливе життя.
Якщо ви підозрюєте, що у вашого старшого собаки артрит, вам, ймовірно, буде цікаво дізнатися про симптоми та сучасні методи лікування і контролю артриту в собак. Щоб допомогти вам, ми створили цей посібник.
Що таке артрит у собак?
Існують різні типи артриту в собак, але зазвичай ми говоримо про остеоартрит. У здоровому суглобі поверхні кісток вкриті тонким шаром гладкого хряща з невеликою кількістю суглобової рідини, яка змащує їх — це дозволяє їм ковзати одна по одній без тертя, і ваша собака може вільно рухатися.
У суглобі, що уражений остеоартритом, відбувається дегенерація хряща й кістки, що лежить під ним, це призводить до нестабільності суглоба й появи болю. Цей процес відбувається по колу, і ці структурні зміни спричиняють подальше запалення та дегенерацію. Це також може спричинити ремоделювання кісткової тканини, коли відбувається ріст нової кістки, що додатково впливає на рух суглоба, а також послаблення м’яких тканинних структур навколо суглоба — м’язів, сухожиль і зв’язок.
Будь-яка причина аномального навантаження ваги на суглоби може посилити дегенерацію хряща. До них відносяться аномалії суглобів, такі як дисплазія тазостегнового суглоба, неправильний розвиток суглоба через недостатнє або надмірне навантаження в щенячому віці або травми, які впливають на суглоб, такі як пошкодження зв’язок і переломи.
Існують також певні породи, які можуть бути генетично схильні до артриту, включаючи лабрадорів, англійських спрингер-спанієлів, німецьких вівчарок, бернських зенненхундів, ротвейлерів і золотистих ретриверів. Не варто забувати, що хоча ці породи більш схильні до артриту, з віком артрит може вразити будь-яку породу собак
Артрит в собак: лікування та діагностика
Артрит у собак супроводжується низкою симптомів, серед яких:
- Скутість, яка зазвичай посилюється після фізичного навантаження або після пробудження
- Кульгавість.
- Млявість і небажання займатися фізичними вправами.
- Небажання стрибати або підніматися сходами.
- Зміна ходи, скорочення кроків.
- Втрата м’язового тонусу.
- Облизування або жування болючих ділянок.
- Скавчання, коли собака лягає або встає.
- Труднощі з положенням під час туалету, наприклад, коли кобель задирає лапу.
Якщо ваш песик виявляє будь-який із перерахованих вище симптомів, відведіть його до ветеринара на огляд. Рання діагностика та якісне лікування артриту допоможуть зробити життя вашого улюбленця комфортнішим.
На прийомі у ветеринар задасть ряд запитань, які допоможуть зрозуміти, які ознаки проявляє ваш улюбленець, і який вплив це має на його життя. Якщо він запідозрить, що у вашого собаки артрит, він проведе ретельне обстеження, яке може включати згинання та розгинання суглобів, а також спостереження за його ходою. Це дасть початкове уявлення про те, чи відчуває ваш улюбленець біль у певних суглобах, і допоможе виключити інші причини захворювання суглобів. А також, швидше за все, запропонує подальшу діагностику, наприклад, рентген, щоб виявити ознаки захворювання суглобів.
Як довго може прожити собака з артритом і чи можна його вигулювати?
Тривалість життя собаки, хворої на артрит, залежить від різних факторів, таких як тяжкість захворювання, загальний стан здоров’я та лікування, яке вона отримує. Хоча артрит може вплинути на якість життя собаки, при правильному лікуванні та догляді більшість собак з артритом можуть жити нормальним життям протягом декількох років після встановлення діагнозу.
Звичайно, собаки з артритом можуть насолоджуватися прогулянками, але важливо переконатися, що ви адаптуєте тривалість і темп прогулянки відповідно до потреб вашого собаки. Часто найкраще підходять короткі прогулянки на повідку, оскільки вони можуть отримати необхідну фізичну активність, не відчуваючи при цьому втоми або стресу для суглобів.
Регулярні прогулянки короткої та середньої тривалості краще, ніж епізодичні довгі прогулянки. Завжди звертайте увагу на поведінку вашого собаки під час прогулянки, і якщо він виглядає втомленим або відчуває дискомфорт, зробіть перерву і скоригуйте свої плани.
Якщо ви помітили, що собаці важко йти наприкінці 30-хвилинної прогулянки, або вона особливо скута наступного дня, можливо, вам доведеться скоригувати тривалість прогулянок. Скоротіть тривалість прогулянки до 20–25 хвилин або розділіть довшу прогулянку на кілька 15-хвилинних прогулянок, розподілених протягом дня.
Ваш ветеринарний лікар також повинен мати можливість обговорити план фізичних вправ, адаптований до потреб вашого собаки, щоб він міг насолоджуватися життям якомога довше.
Схожі статті
