Німецькі вівчарки — одна з найбільш популярних порід у світі. Зовнішність цього собаки видає мускулистого, пильного, благородного і стриманого захисника. Це спритні собаки, з гарними пропорціями, які рухаються з гордістю.
Німецька вівчарка дуже прив'язується до свого власника і захоче бути з ним/нею якомога більше. Хоча цій породі і потрібно приділяти багато уваги, пес віддячить вірністю та своєю непідкупною охороною. З іншого боку, якщо ви не знайдете часу на соціалізацію та дресирування вівчарки, виникнуть проблеми із впевненістю у собі та непокірністю. Цей собака прагне вчитися і дуже легко піддається дресируванню, тому він має бути слухняним учнем на тренуваннях.
Країна походження: Німеччина
Німецька вівчарка — результат схрещування різних порід вівчарок — спочатку була виведена для пасіння і дата її появи сходить ще до VII століття. Німецьких вівчарок вперше показали на виставці у 1882 році, а в 1899 році був створений Verein fur Deutsche Schaferhunde, тобто Німецький клуб цієї породи. Саме завдяки цьому клубу німецьких вівчарок стали використовувати в поліції та збройних силах, тим самим врятувавши породу від вимирання у важкі часи на початку XX століття. Під час Першої світової війни німецькі вівчарки носили на фронті послання та допомагали знаходити поранених. Солдати союзників були у захваті від розуму та мужності собак і привезли багатьох з них додому після війни, тим самим закріпивши породу в інших країнах.
Німецька вівчарка схильна до ряду проблем, включаючи захворювання шлунково-кишкового тракту, специфічний стан шлунка (заворот шлунка), захворювання спинного мозку та епілепсію. Як і багато інших порід, вони також можуть страждати на дисплазію кульшового суглоба та ліктя (суглобові захворювання можуть задавати сильного болю та призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати стегна.
Молодого цуценя слід тренувати з обережністю, щоб уникнути тривалого пошкодження ще м'яких суглобів. Дорослій німецькій вівчарці знадобляться понад дві години повсякденного навантаження, а також можливості використовувати свій інтелект під час тренувань та ігор, що розвивають мозок.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни. Німецькі вівчарки мають схильність до здуття і проблем зі шлунком; якщо годувати їх частіше, але меншими порціями, це допоможе мінімізувати цей ризик.
Грумінг слід робити декілька разів на тиждень, ретельно розчісуючи щіткою, щоб прибрати відмерлі або відпалі волосини. Для довгошерстого німецького собаки також необхідне розчісування гребінцем. Підстригання не потрібне, а купати слід тільки за потреби. Німецька вівчарка належить до тих, що линяють, але чим частіше ви будете робити грумінг, тим менше шерсті собака скидатиме.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
