Дресирування котів

Хоча дресирування традиційно асоціюється з собаками, ви цілком можете навчити кількох трюків і свого кота. Коти  —  це незалежні істоти, які не мають особливого бажання завойовувати вашу прихильність, але водночас вони неймовірно розумні та готові вчитися, якщо на них чекає хороша винагорода. Щоб усе вдалося, важливо починати навчання якомога раніше — з малого віку. 

Як відбувається соціалізація кошеняти?

Навчання котів починається з розвитку соціальних навичок. Чим більше нового кошеня дізнається в дитинстві, тим менше речей лякатимуть чи дивуватимуть його в дорослому віці. Щойно кошенята починають упевнено пересуватися без допомоги мами, вони досліджують світ з тією самою сміливістю та цікавістю, якими так славляться коти.

• Вік від 3 до 7 тижнів — у цей період кошенята найменш боязкі, тому вони максимально відкриті до нового досвіду та змін у середовищі;
• Понад 7 тижнів — тварини стають обережнішими. Саме тому важливо, щоб заводчик або працівник притулку познайомив улюбленця з якомога більшою кількістю речей до того, як ви заберете його додому (ідеально — у віці між 8 та 13 тижнями, залежно від породи).

Звісно, емоційний розвиток кошеняти не зупиняється у 12 тижнів. Ви можете продовжити виховання вдома. Ось кілька порад, які допоможуть малюку адаптуватися:

• Запрошуйте гостей: кличте додому друзів — різного віку, статі, зросту, з різним кольором волосся тощо. Це допоможе кошеняті звикнути до людей;
• Залучайте дітей: якщо у вас немає власних дітей, запросіть знайомих з малечею. Попередньо поясніть дітям, що з кошеням треба поводитися обережно, особливо під час першої зустрічі;
• Знайомство з іншими тваринами: якщо у ваших знайомих є собака, яка прихильно ставиться до котів, попросіть прийти з нею в гості. Пес має бути добре вихованим і вміти виконувати команду «чекай», навіть попри азарт від знайомства з новим другом;
• Поїздки на авто: під час навчання беріть кошеня з собою в короткі поїздки на автомобілі, щоб воно змалечку звикало до дороги. Після повернення додому обов'язково пригостіть його чимось смачненьким, щоб подорожі асоціювалися з позитивною винагородою.

Як дресирувати кота?

Коли базову соціалізацію пройдено, можна переходити до навчання інших навичок.

Примітка: перед початком тренувань варто пройти повний огляд у ветеринара. Переконайтеся, що в улюбленця немає прихованих захворювань (наприклад, проблем із суглобами чи слухом), які можуть заважати навчанню котів.

Якщо котик повністю здоровий, час переходити до корисних вправ. Наступні загальні рекомендації допоможуть зробити ваші заняття максимально ефективними:

• Чіткі голосові команди для котів — акцентуйте увагу на слові-маркері (наприклад, «сидіти»). Слово має звучати чітко та впевнено. Обов'язково підкріплюйте дію похвалою: «сидіти, молодець, сидіти»;
• «Смачна» мотивація — використовуйте ласощі як позитивне підкріплення. Зрештою, хіба ви самі не працювали б завзятіше, знаючи, що наприкінці отримаєте щось смачненьке?
• Клікер-тренінг — використання клікера або дзвіночка з м'яким звуком під час видачі ласощів допоможе коту асоціювати цей звук з нагородою. Згодом він виконуватиме завдання, орієнтуючись лише на звук;
• Вдалий час — тренуйте кота перед годуванням. На ситий шлунок харчова винагорода вже не буде такою привабливою. Проте не тримайте тварину голодною заради навчання, адже тоді кіт швидко втрачає терпіння;
• Тиша та спокій — вимкніть телевізор або стереосистему. Сторонній шум заважатиме коту концентруватися;
• Короткі сесії — завершуйте заняття до того, як пухнастик втомиться або почне нудьгувати. Щоб ваш «учень» залишався бадьорим, тримайте тривалість уроку в межах 15 хвилин;
• Послідовність — заняття мають бути регулярними. Послідовність важлива в усьому: один і той самий тренер (ви або професіонал), однакові команди, жести та нагороди тощо;
• Крок за кроком — переходьте до нової команди лише після того, як кіт ідеально засвоїть попередню, інакше він може плутатись;
• Щоденна практика — намагайтеся виділяти на тренування по 10 хвилин щодня. Хаотичні заняття раз на тиждень не дадуть бажаного результату і лише заплутають тварину;
• Майте терпіння — дресирування вимагає часу. Заохочуйте улюбленця на кожному занятті великою кількістю похвали. Якщо кіт робить щось не так, твердо скажіть «ні» та переключіть його увагу. Наприклад, якщо він скидає речі зі столу, зупиніть його командою «ні» й натомість запропонуйте погратися іграшкою на підлозі.

Тепер, коли ви знаєте базові правила дресирування котів, можна переходити до конкретних вправ.  

• Позитивні асоціації — повторюйте ім'я кошеняти або дорослого кота під час приємних моментів: коли годуєте його, гладите або граєтеся з ним;
• Жодного негативу — якщо котик нашкодив, ніколи не вигукуйте його ім'я злісним або сердитим тоном. Інакше тварина почне асоціювати власну кличку з небезпекою чи покаранням і наступного разу просто не прибіжить на ваш клич. Це критично важливо, особливо для котів, які виходять гуляти на вулицю.

Як привчити кота до лотка?

Хоча природні інстинкти підштовхують котів ходити в туалет на вулиці, вони легко привчаються до лотка, особливо якщо почати навчання змалечку. До речі, домашній туалет може стати в нагоді й літнім котам (навіть якщо раніше вони ним не користувалися), адже з віком їхні суглоби стають менш гнучкими, тому їм важче зайвий раз виходити на двір.

Щоб процес привчання пройшов гладко, дотримуйтеся кількох простих кроків.

1. Як помітити, що «природа кличе»?

Деякі кошенята вже вміють користуватися лотком на момент, коли ви забираєте їх додому. Якщо ні — вам доведеться показати їм, що до чого.

Порада: обережно ставте кошеня в лоток щоразу після їди, прокидання, а також якщо помітите, що малюк нюхає підлогу, шкребе її лапкою або присідає. Усе це — чіткі ознаки того, що він шукає місце для туалету.

Привчання до лотка може зайняти певний час, тому запасіться терпінням і не здавайтеся.

2. Який лоток обрати?

• Для кошенят: на етапі навчання використовуйте пластиковий лоток із низькими бортиками, щоб малюку було легко туди забиратися;
• Для дорослих котів: коли кіт підросте, замініть лоток на більший і глибокий. Улюбленцю потрібно достатньо місця, щоб розвернутися, а високі бортики завадять висипанню наповнювача під час інтенсивного закопування;
• Закриті лотки (будиночки): вони чудово мінімізують неприємні запахи, захищають від розсипання наповнювача та забезпечують коту приватність. Проте враховуйте, що замкнутий простір може лякати деяких хвостиків, і вони відмовлятимуться туди заходити.

3. Який наповнювач підійде найкраще?

У котів можуть бути власні вподобання щодо текстури наповнювача:

• Одним подобається наповнювач, що комкується (який легко прибирати лопаткою);
• Інші надають перевагу м'якому наповнювачу дрібної фракції. Це особливо актуально для суто домашніх котів (у них ніжніші подушечки лап) та для літніх котиків.

Важливі нюанси:

1. Поступова заміна. Якщо вам потрібно змінити марку або тип наповнювача, робіть це поступово, підмішуючи новий до старого, щоб це не стало для кота неприємним сюрпризом і не відлякало його від лотка.
2. Обережно з ароматизаторами. Уникайте наповнювачів із сильними ароматами або парфумованих дезодорантів для лотка. Вони можуть подразнювати чутливий ніс тварини.
3. Товщина шару. Дотримуйтесь інструкції на пакуванні щодо рекомендованої глибини шару. Головне — щоб у кота було достатньо матеріалу для реалізації інстинкту закопування.

Маленький лайфхак: підкладіть під лоток звичайну газету або спеціальний килимок — це допоможе ловити крупинки наповнювача, які вилітають через бортики.

4. Де розмістити лоток?

Золоте правило для дому, де живуть коти: кількість лотків має дорівнювати кількості котів плюс один додатковий. Тобто, якщо у вас один кіт, краще мати два лотки, якщо два коти — три лотки.

• Затишне місце — ставте кожен лоток у спокійній зоні, де улюбленець зможе зробити свої справи подалі від метушні, а головне — якнайдалі від мисок з водою та їжею;
• Вільний доступ — переконайтеся, що кіт завжди має безперешкодний доступ до туалету, особливо якщо він цілий день перебуває вдома наодинці;

Коти — неймовірно охайні істоти. Якщо їм ніде сходити в туалет, вони терпітимуть до останнього. А це не лише завдає тварині сильного дискомфорту, а й може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям (наприклад, хвороб сечовидільної системи).

5. Як доглядати за лотком?

Через свою природну охайність коти навряд чи підуть у брудний лоток. Деякі привереди відмовляються користатися туалетом, навіть якщо сходили туди всього один раз.

• Щоденний догляд: наповнювачі, що комкуються, значно полегшують життя — з них легко щодня видаляти тверді відходи та вологі грудочки за допомогою лопатки;
• Генеральне прибирання: повністю спустошуйте лоток щонайменше раз на тиждень (або частіше, якщо використовуєте наповнювач, який не комкується). Промивайте сам пластиковий лоток гарячою водою з м'яким мийним засобом;
• Обережно з хімією: уникайте використання агресивних дезінфекторів та хлорки — вони можуть бути токсичними для котів і мати занадто різкий для них запах.

Важливе застереження: Вагітним жінкам категорично не рекомендується чистити котячий лоток та контактувати з використаним наповнювачем через ризик зараження токсоплазмозом. Це інфекція, яка може передатися плоду та зашкодити дитині.

Якщо ваше кошеня чи дорослий кіт уже були приучені до лотка, але раптом почали мітити або ходити в туалет по хаті — це може бути симптомом захворювання нижніх сечовивідних шляхів. Така патологія викликає сильний біль і є небезпечною для життя тварини. У разі будь-яких підозр негайно зверніться до ветеринара.

Як привчити кота до кігтеточки (дряпки)?

Навчити кошеня правильно точити кігті — це чи не найголовніша місія виховання, якщо ви хочете вберегти свій улюблений диван від знищення. Кігтеточка, адо дряпка, стане ідеальним місцем для реалізації цього природного інстинкту, але котику потрібно підказати, як цим девайсом користуватися:

• Ігровий метод: підведіть малюка до кігтеточки та почніть водити або махати іграшкою навколо стовпчика. Намагайтеся зробити так, щоб під час гри кіт зачепив поверхню кігтями — зазвичай вони миттєво розуміють, що до чого;
• Показовий метод: можна спробувати обережно взяти передні лапки кошеняти та зробити кілька легких рухів зверху вниз по кігтеточці. Це наочно продемонструє йому призначення предмета і незабаром він спробує повторити це сам;
• Хитрощі з котячою м'ятою: нанесіть трохи сухої котячої м'яти або залиште кілька крапель спрею на стовпчику. Це зробить нову річ у сотні разів привабливішою;
• Похвала: щоразу, коли кіт користується кігтеточкою, активно хваліть його та пригощайте смачненьким.

До речі, коти орієнтуються на запахи: аромат, який залишається на стовпчику від залоз на подушечках лап після першого успішного дряпання, працюватиме як природний маркер і приваблюватиме кота туди знову і знову.

Як заохотити кота до обіймів?

Маленькі кошенята, як і діти, сповнені енергії, цікавості та жаги до пригод. Вони просто не можуть всидіти на одному місці й починають крутитися чи вириватися, коли ви берете їх на руки. І це зовсім не означає, що вони вас не люблять.

Схожа ситуація буває і з дорослими котами, яких забирають із притулку. Їм потрібен час, щоб звикнути до нового дому та нової родини. Спочатку їм хочеться все дослідити й перевірити, а лише потім вони зможуть розслабитися і заснути у вас на колінах.

• Дайте час — дозвольте кошеняті підрости, а дорослому коту — адаптуватися;
• Ніколи не змушуйте — не тримайте тварину силою та не беріть на руки проти її волі.

Трохи терпіння, розуміння та поваги до особистих кордонів пухнастика — і дуже скоро ваш кіт сам приходитиме за своєю порцією щоденних ніжних обіймів.

Поширені запитання (FAQ):