Як і багато інших порід, шелті може страждати на різні спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна.
Шетландська вівчарка
Шетландська вівчарка — це граціозний і витончений собака маленького або середнього розміру, який має привабливу довгу шерсть з рясною гривою на шиї та грудях і значні пачоси (довше волосся) на задніх лапах і хвості.
Важливо знати
- Собака підходить для власників з деяким досвідом
- Потрібна базова підготовка
- Любить активні прогулянки
- Любить гуляти одну-дві години на день
- Маленький собака
- Деяка слинотеча
- Потребує розчісування щодня
- Не гіпоалергенна порода
- Тиха собака
- Сторожова собака. Гавкає і попереджає
- Для проживання з іншими домашніми тваринами може знадобитися навчання
- Для проживання з дітьми може знадобитися навчання
Характер
Шелті може виглядати гламурним і граціозним, але це також сильна, активна робоча порода, представники якої сповнені енергією. Надзвичайно відданий своєму власникові, він може протистояти тим, кого не знає. Шетландська вівчарка завжди пильна і відчує потребу сказати вам, якщо щось приверне її увагу; це може бути проблемою, якщо у вас поруч сусіди та (або) ви не можете контролювати її гавкіт.
Походження
Країна або континент походження: Шетландські острови
Шетландська вівчарка (або шелті) була названа на честь Шетландських островів біля північно-східного узбережжя Шотландії, де сформувалася порода. Цей собака пас овець в іноді дуже складних умовах. Спочатку вважалося, що ця порода представляє собою суміш багатьох типів собак, включаючи шпіца та шотландську вівчарку, маленького довгошерстого коллі, яких схрещував корінний шетландець на ім'я Джеймс Лоджі, щоб отримати сучасного шелті. Містер Лоджі став першим секретарем Клубу шетландської вівчарки в 1908 році.