Собаки бріар досить великі за розміром (але не важкі), красиві та мають особливу довгу шерсть. Вони мускулисті, міцні і мають гарні пропорції. Представники цієї породи гордо носять голови на своїх м'язистих шиях. Попри волосся навколо очей, вони мають дуже гострий зір!
У цілому, бріар — це досить здорова порода, але, як і багато інших, має схильність до деяких спадкових захворювань:
Рекомендовані програми здоров’я від Британського Кінологічного Клубу:
Бріар за своєю природою собака-захисник. Це жорсткі, пильні та сміливі собаки, і якщо з ними неправильно поводитись, вони можуть стати проблемою для інших собак. Вони приймуть інших домашніх тварин, якщо їх правильно представити. Вони найщасливіші в домі, відчуваючи себе частиною сім'ї, і підозріло ставляться до незнайомців. Це жваві собаки, які люблять грати, але ігри можуть стати грубими; тому слід бути обережним, якщо в домі є маленькі діти.
Країна або континент походження: Франція
Точне походження породи собак бріар невідоме, але вважається, що вони з'явилися в Європі в середні віки та походять від пастуших овець зі Сходу, яких схрестили з місцевими охоронними породами. У Франції завдяки цій комбінації з'явився бріар. Згідно з однією з версій давньої легенди Обрі з Монддідьє вбили, а єдиним свідком був його пес. Собака постійно стежив за вбивцею, король дізнався про це і наказав організувати дуель між вбивцею та собакою (поширене явище в середньовіччі). Переміг собака! Фізичні та робочі здібності бріара говорять про ймовірність походження від собаки Обрі. Порода отримала свою назву від французького регіону Брі.
Загалом, бріар — це здорова порода. Однак, як і багато інших порід, може страждати на різні спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна.
Сімейний: | 4/5 |
Потреби у фізичних вправах: | 4/5 |
Легко дресирується: | 4/5 |
Переносить самотність: | 3/5 |
Подобаються інші домашні тварини: | 5/5 |
Рівень енергії: | 4/5 |
Потреби в грумінгу: | 2/5 |
Линька: | 1/5 |
Власники бріарів мають поєднувати любов до дресирування та довгих прогулянок з готовністю доглядати за великою, довгошерстою собакою. Розчісування потрібне після кожної прогулянки й займає чимало часу, тож ця порода найкраще підходить для родин без маленьких дітей або для сімей зі старшими дітьми, які можуть допомагати в догляді.
Бриари дуже віддані своїм близьким, але зазвичай насторожено ставляться до незнайомців. Життя поза сільською місцевістю може бути для них стресовим, тому найкраще вони почуваються у спокійному, заміському середовищі.
Повсякденне навантаження має бути таким, аби задовольнити високий рівень енергії цієї породи. Вони люблять плавати та бігати, і їм слід щодня проводити більше двох годин займаючись фізичними вправами, необхідними для стимулювання розуму і тіла.
Бріар — собака з довгою шерстю, тому вам знадобиться простір не лише для життя, а й для догляду. Після прогулянки мокра собака повинна мати окреме місце для сушіння, інакше бруд і вода опиняться по всьому домі.
Обов’язковою є велика, надійно огороджена ділянка, а також доступ до різноманітних маршрутів для прогулянок, де є безпечні зони для вільного бігу без повідка. Через свої розміри та природні охоронні інстинкти бріар значно краще почуватиметься в заміському будинку або в сільському передмісті.
У порівнянні з собаками менших порід собаки великих порід, такі як бріар, не тільки мають підвищений апетит, але й потребують збалансованого раціону з різних поживних речовин, що містить мінерали і вітаміни. Бріари мають схильність до здуття і проблем зі шлунком; якщо годувати їх частіше, але меншими порціями, це допоможе мінімізувати цей ризик.
За правильного підходу та з урахуванням того, що подобається цій породі, бріар цілком піддатливий до дресування. Проте за характером він незалежний мислитель, звиклий самостійно приймати рішення, тож вам доведеться добре попрацювати, аби він вас слухав і дотримувався правил.
Найефективніше працює позитивне підкріплення: смачні ласощі, іграшки або можливість виконати поведінку, яка приносить задоволення (наприклад, пасти чи рухати предмети).
Особливу увагу слід приділити ранній соціалізації з людьми поза сім’єю, іншими тваринами та сільськогосподарською худобою. А ще, оскільки порода має довгу шерсть, важливо з дитинства привчати собаку до регулярного грумінгу.
Вимоги щодо грумінгу є суттєвими, але необхідності в спеціалізованому грумері немає. Необхідно часто і ретельно розчісувати щіткою і гребінцем їхню грубу подвійну шерсть, щоб зменшити линяння, запобігти збиванню шерсті і підтримувати її чистою і несплутаною. Рекомендується лінійне розчісування (метод послідовного розчісування шар за шаром) аж до шкіри. Слід підтримувати чистоту всередині вух і усувати зайву шерсть. Так само слід регулярно підстригати зайву шерсть між подушечками їхніх лап.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
Бріара часто описують як «серце, загорнуте в хутро» — настільки сильно він прив’язується до своєї родини. Але молоді собаки цієї породи великі, енергійні й трохи некеровані, що може бути небезпечно для маленьких дітей або людей похилого віку з порушенням рівноваги.
Найкраще вони підходять активним родинам, які люблять довгі прогулянки та сприймають дресування як окреме захоплення. Підлітки та старші діти можуть отримувати задоволення від занять з бріаром у різних спортивних чи виставкових дисциплінах. Варто пам’ятати: щоденні потреби цієї породи в русі та грумінгу можуть займати кілька годин на день.
Як і з будь-якою собакою, дітей потрібно навчати взаємодіяти з твариною правильно та з повагою. Дорослі повинні завжди контролювати їхні контакти, і навіть найспокійнішого собаку не слід залишати наодинці з маленькими дітьми.
На щастя, ця болісна й абсолютно непотрібна процедура зараз заборонена в більшості країн Європи, включно з Україною. І є надія, що з часом така практика зникне у світі повністю.
