Шарпея легко впізнати за його пухкими складками шкіри на тілі та «нахмуреним» виразом морди. Вони мають квадратну будову тіла, з коротким попереком, і виглядають потужними, з гарно розвиненим скелетом. Шерсть у них коротка, щетиниста і жорстка на дотик.
Порода собаки шарпей схильна насамперед до шкірних і вушних інфекцій через складки шкіри. Вона належить до брахіцефалічних, що пов’язано з такими проблемами:
Запалення та інфекції шкіри: через надлишок шкіри на морді утворюються складки, всередині яких шкіра може боліти й легко інфікуватися;
Виразки рогівки: болісні ураження поверхні ока, частіші у брахіцефалічних порід через більш випуклі очі.
Також порода схильна до:
Первинної люксації кришталика — зміщення кришталика, що призводить до втрати зору і болю;
Ентропіону/ектропіону — болісних станів, коли повіки загортаються всередину або назовні, що пов’язано з великою кількістю шкіри;
Сімейної лихоманки шарпея — розладу, що викликає високу температуру та набряки суглобів.
Пріоритетні програми перевірки здоров’я:
Добре соціалізовані собаки шарпеї віддані своїм родинам. Вони можуть бути грайливими та активними, але частіше стримані, інколи вперті й територіальні, якщо не отримали належного виховання в молодому віці. Від природи підозріло ставляться до незнайомців. З котами зазвичай уживаються, якщо знайомство відбулося ще в ранньому віці, але з іншими собаками можуть виникати проблеми. Погано переносить холод.
Країна або континент походження: Китай
Шарпей, також відомий як китайський бойовий собака, вважається нащадком ханського собаки — давньої сторожової породи, що жила в Китаї близько 2000 років тому.
Від ханського собаки походять дві різні породи. Одна була більш важкою та масивною і згодом стала чау-чау. Інша — менша, зморшкувата собака, яку використовували для боїв, стала шарпеєм. Обидві породи мають спільну характерну ознаку — синій язик, що підтверджує спільне походження.
Бойова кар’єра шарпея завершилася, коли організатори почали завозити більших і сильніших собак. Пізніше порода опинилася на межі зникнення, коли комуністична влада Китаю, вважаючи утримання собак проявом західної розкоші, почала знищувати тварин.
У 1978 році шарпей був занесений до Книги рекордів Гіннеса як найрідкісніша порода собак у світі. Лише завдяки невеликій групі заводчиків, які використали кількох уцілілих собак для відновлення породи, шарпей був збережений. Сьогодні чисельність породи зросла і її майбутнє вважається стабільним, хоча відповідальні розплідники й надалі працюють над покращенням характеру та здоров’я собак.
Рейтинг ветеринара
| Підходить для сім'ї: | 2/5 |
| Потребує фізичних навантажень: | 3/5 |
| Легкість у дресируванні: | 3/5 |
| Ставлення до самотністі: | 4/5 |
| Сумісність з іншими тваринами: | 2/5 |
| Рівень енергії: | 2/5 |
| Потреба в догляді за шерстю: | 3/5 |
| Інтенсивність линяння: | 5/5 |
Шарпей здатен адаптуватися до більшої або меншої кількості фізичних навантажень, якщо має можливість вільно рухатися та гратися. Найчастіше він почувається найкраще, проводячи час у дворі. Дорослому собаці рекомендовано щонайменше одну годину прогулянок на день, хоча він із задоволенням гулятиме більше. Оскільки шарпеї часто не надто схильні до спілкування з іншими собаками, прогулянки на повідку зазвичай є найкращим варіантом, тож власник має бути достатньо активним.
Шарпей підійде власнику, якому подобається його незвичайна зовнішність і стриманий, відсторонений характер. Зморшкувата шкіра та жорстка, колюча шерсть були спеціально виведені для переваги в боях: супернику було складно міцно схопити собаку або завдати серйозної травми.
Шарпей часто ставиться до навчання з явною відсутністю бажання, тому дресирування може бути непростим. Як мінімум собаку слід соціалізувати з іншими тваринами ще в молодому віці, а також навчити ходити на повідку та у шлейці.
Раціон шарпея має бути збалансованим і містити всі основні поживні речовини, а також постійний доступ до свіжої води. Важливо регулярно оцінювати фізичний стан собаки, щоб підтримувати оптимальну вагу. Годувати слід щонайменше двічі на день, дотримуючись рекомендацій виробника корму.
У деяких собак хвіст дуже щільно прилягає до тіла, тому цю ділянку потрібно регулярно оглядати й очищати, щоб запобігти інфекціям. Очі також бажано перевіряти щодня. Шерсть невибаглива й потребує лише періодичного вичісування м’якою щіткою.
Шарпей — собака, яка не потребує великого будинку, але добре почуватиметься за наявності просторого саду. Через не завжди дружнє ставлення до інших собак йому більше підходить спокійне, відокремлене середовище без собак-сусідів.
Шарпеї не вважаються ідеальними сімейними собаками. Вони не люблять галас, активні ігри та постійні порушення спокою, віддаючи перевагу тихому дому.
Хоча багато порід вважають дружніми до дітей, і собак, і дітей потрібно вчити взаємній повазі та безпечній поведінці. У будь-якому разі собак і маленьких дітей ніколи не слід залишати наодинці без нагляду дорослих.
