Лерчер — це радше тип, а не конкретна порода, і на відміну від інших мініатюрних метисів із фіксованими лініями, існує безліч комбінацій порід, які утворюють породу ллерчер. Зазвичай це суміш хортів і пастуших або тер’єрних порід.
Він може бути як прямого схрещування пастушої та тер’єрної породи, так і мультипородним метисом — тобто поєднанням кількох порід. Частіше за все гонча є саме другим варіантом. Єдиною спільною рисою для лерчерів є зовнішність — це має бути високий, атлетичний собака з рисами хорта.
Життя з лерчером — це справжня пригода, адже мультипородне схрещення створює велику варіативність характерів. Навіть у межах одного посліду від схрещених батьків (наприклад, мати колі та грейгаунд і батько салюкі та диргаунд), цуценята можуть бути зовсім не схожі одне на одного — як зовні, так і за темпераментом.
Тому важливо знати походження не лише батьків, а й дідусів і бабусь цуценяти. Не варто заводити лерчера, якщо вам не подобаються природні риси хоча б однієї з базових порід.
Очікуйте:
У XIV столітті хортів могли тримати лише аристократи. Для простих людей це прирівнювалось до браконьєрства. Покарання були жорстокими: від кастрації до смертної кари. Тому люди виводили собак, схожих на хортів за здібностями, але ззовні маскували їх як пастуших псів. Шотландські породи часто ставали базою для таких схрещувань.
Перші лерчери — це незаконне схрещування хорта та безпородної. Сьогодні мисливський собака лерчер уже не потребує маскування. Вони відкрито використовуються для полювання, пошуку й повернення здобичі.
