Голдендудль — це собака, створена шляхом схрещування золотистого ретривера та пуделя. Зазвичай використовують стандартного пуделя, але іноді — мініатюрного, щоб вивести собак меншого розміру. Цю породу вивели, натхненні успіхом лабрадудля, і вона стрімко набуває популярності в різних країнах світу.
Цікаво, що голдендудлі можуть дуже відрізнятися між собою. Одні — це перше покоління від ретривера та пуделя, інші — результат повторного схрещування чи народжені від двох голдендудлів. Тому в кожного собаки може бути свій характер, тип шерсті, зовнішність і навіть розмір.
Проте, як і більшість гібридних порід собак, вони можуть успадкувати схильність до захворювань від будь-якої з батьківських порід. Ці ризики індивідуальні та залежать від того, чий генетичний набір — золотистого ретривера чи пуделя — є домінантним.
Порада: Щоб скласти повну картину можливих проблем, ознайомтесь зі здоров'ям їхніх предків на сторінках порід золотистого ретривера, пуделя або мініатюрного пуделя.
Голдендудль — один із найновіших «дудлів», навмисно виведений у 1990-х роках після популярності кокапу та лабрадудля. Оскільки це порівняно нова порода, її характер і зовнішність можуть значно варіювати залежно від поєднання рис золотистого ретривера та пуделя.
Голдендудль може мати будь-яку комбінацію фізичних і поведінкових особливостей цих двох порід. Щоб краще розуміти потенціал породи, важливо знати історію її батьківських ліній.
Золотистий ретривер — одна з найулюбленіших собак у світі. Її походження пов’язують із сером Дадлі Марджорібенксом (лордом Твідмаусом), який наприкінці XIX століття почав селекцію, схрещуючи ретриверів із твідовими водяними спанієлями, сетерами та іншими породами.
Метою було створити надійного апортера з характерним золотистим забарвленням. Породу офіційно визнали у 1908 році.
Пудель, попри асоціації з декоративною зовнішністю, — мисливський собака, виведений у Німеччині для роботи у воді. Стрижки мали практичну мету: зберігати тепло навколо суглобів і органів, не заважаючи плаванню. Пізніше з’явилися мініатюрні та той-пуделі — для тих, хто хотів зберегти характер пуделя, але в компактнішому форматі.
Разом вони створили ідеального сімейного компаньйона — інтелектуального, дружнього та гарного голдендудля.
Як і більшість гібридних порід, характер голдедудля залежить від його батьків і того, як цуценят розводили та виховували.
Оскільки породу створено шляхом схрещування пуделя й золотистого ретривера, голдендудль зазвичай дуже активний, потребує багато фізичної активності, уваги та спілкування. Це собака, яка має бути повноцінним членом сім’ї. Багато власників недооцінюють рівень залученості, який ця порода вимагає.
Найбільш передбачуваний характер зазвичай мають собаки першого покоління (F1). Далі, якщо їх схрещують з пуделем або ретривером, риси можуть зміщуватись у бік однієї з порід.
Якщо ж схрещують двох голдендудлів, характер і зовнішність потомства стають менш прогнозованими, а також підвищується ризик інбридингу. Іноді схрещують голдендудлів із лабрадудлями — це ще більше ускладнює передбачуваність темпераменту.
| Підходить для всієї родини: | 5/5 |
| Потреби у фізичних вправах: | 5/5 |
| Легко дресирується: | 4/5 |
| Переносить самотність: | 3/5 |
| Подобаються інші домашні тварини: | 5/5 |
| Рівень енергії: | 4/5 |
| Потреби в грумінгу: | 3/5 |
| Линяння: | 2/5 |
Щоб комфортно жити з голдендудлем, потрібно справді цінувати риси обох батьківських порід — пуделя та золотистого ретривера. Як гібрид, ця собака може успадкувати будь-яке поєднання зовнішніх і поведінкових характеристик, тому один голдендудль може бути енергійним і цілеспрямованим, а інший — спокійнішим і стриманішим.
Те саме стосується й шерсті: вона може бути більш хвилястою або кучерявою, з різним рівнем линяння. Тож краще готуватися до регулярного грумінгу — в найкращому випадку це буде легко, в найгіршому — потребуватиме багато зусиль. У будь-якому разі голдендудль потребує щоденних прогулянок, активних ігор, дресирування, а також — часу на догляд і прибирання шерсті.
Голдендудль не є офіційно гіпоалергенною породою, але багато людей із легкою алергією на шерсть або лупу дійсно переносять його краще, ніж інших собак.
Обидві породи, що лежать в основі голдендудля, мають високий рівень активності та потребують значного фізичного навантаження. Голдендудль із задоволенням гулятиме щонайменше дві години на день, а також охоче братиме участь в іграх, дресируванні, взаємодії з інтерактивними іграшками та будь-якій сімейній активності.
Голдендудль — це велика та енергійна собака, якій потрібен достатній житловий простір. Ідеальним буде купити голдедудля у в будинок із великим подвір’ям або садом, де тварина зможе вільно рухатися. Важливо також забезпечити щоденні прогулянки на свіжому повітрі — вони є необхідною частиною догляду за цією породою.
Собаки великих порід мають не лише більший апетит, але й потребують іншого співвідношення поживних речовин — зокрема мінералів і вітамінів — порівняно з дрібними породами. Голдендудлі, як і багато великих собак, можуть бути схильні до здуття та чутливості шлунка, тому їм краще давати їжу невеликими порціями кілька разів на день.
Раціон має бути збалансованим і забезпечувати всі основні групи поживних речовин. Обов’язково підтримуйте постійний доступ до свіжої води, слідкуйте за кондицією тіла собаки й годуйте її не рідше ніж двічі на день — згідно з рекомендаціями виробника корму або ветеринара.
Шерсть голдендудля буває хвилястою, кучерявою або прямою — усе залежить від того, чиї гени переважили: пуделя чи ретривера. Кучеряві собаки майже не линяють, але потребують регулярних стрижок. Пряма або хвиляста шерсть линяє більше й легко плутається, тому її потрібно розчісувати й доглядати.
Щоб шерсть завжди виглядала охайно, корисно звертатися до грумера або навчитися робити догляд самостійно. Також важливо стежити за вухами — їх треба регулярно чистити, щоб запобігти інфекціям.
Голдендудль — активний і розумний собака, який потребує раннього та послідовного дресирування. Обидві батьківські породи легко навчаються і прагнуть взаємодії з власником, однак засвоюють як хороші, так і небажані звички. Тому навчання повинно бути позитивним і заснованим на винагороді — жодного грубого поводження, адже ця порода може бути дуже чутливою.
Голдендудль добре підходить для собачого спорту, наприклад, аджиліті, і потребує як фізичних навантажень, так і ментального стимулювання. Важливо змалку привчати його до грумінгу та навчати відпускати предмети за командою.
Оскільки обидві породи мають мисливське походження, голдендудль потребує ранньої соціалізації з котами та дрібними тваринами. У більшості випадків він може з ними мирно співіснувати, але на перших етапах потрібен контроль.
Голдендудль, вихований з раннього віку та належним чином соціалізований, зазвичай виростає чудовим сімейним собакою — доброзичливим, контактним і слухняним. Він ладнає добре з дітьми та іншими тваринами. Однак без достатнього фізичного навантаження й дресирування може стати надмірно активним, галасливим або некерованим. Тому важливо щодня забезпечувати йому і рух, і ментальні заняття.
