Мініатюрна жорсткошерстна такса — це низькорослий собака на коротких лапах і з видовженою спиною. Маленька, але мускулиста й міцна такса з широкими грудьми і добре розвиненими передніми лапами. У цього собаки коротка, жорстка шерсть, пухнасті брови й борода. Шерсть буває різних кольорів.
Найпоширеніші проблеми в такс пов’язані з їхньою будовою тіла — довгим хребтом і короткими лапами, через що вони більш схильні до захворювань спини та суглобів:
Мініатюрні жорсткошерсті такси також можуть мати схильність до:
Це незалежний собака, який потребує м’якого, послідовного та терплячого виховання. Важлива рання соціалізація, щоб привчити його до дітей, незнайомців та інших тварин.
Такса сильно прив’язується до своєї родини, а особливо часто — до однієї конкретної людини. До незнайомців зазвичай ставиться стримано.
Ця порода добре підходить людям, в яких небагато простору, але які хочуть розумного, впертого та дуже відданого компаньйона, що буде всюди слідувати за господарем, адже такса не любить залишатися на самоті.
Німці розводили такс ще в XV столітті. Однак зображення собак, схожих на такс, зустрічаються у давньоєгипетському та мексиканському мистецтві. Останки подібної собаки були знайдені з залишками корабля в Італії, що датується I століттям нашої ери. Німецький стандарт породи був встановлений в 1879 році, а клуб породи створений в 1888 році. Такси прибули до Великобританії разом із принцом Альбертом і були популярними у Великобританії та Америці протягом XIX століття. Мініатюрні такси використовувались замість тхорів, щоб вигнати кролів з нори.
Рейтинги
| Підходить для сім'ї: | 5/5 |
| Потребує фізичних навантажень: | 4/5 |
| Легкість у дресируванні: | 2/5 |
| Ставлення до самотності: | 1/5 |
| Сумісність з іншими тваринами: | 1/5 |
| Рівень енергії: | 4/5 |
| Потреби в догляді за шерстю: | 4/5 |
| Інтенсивність линяння: | 5/5 |
Мініатюрні такси не такі важкі, як стандартні, тому їх легко підняти, але й легко випадково травмувати. Власник має бути достатньо активним, фізично підготовленим і готовим займатися навчанням у веселій формі.
Жорсткошерста порода потребує регулярного догляду за шерстю (тримінг, вичісування або «ролінг»), який можна робити як вдома, так і у грумера.
Ця порода погано переносить сходи, тому найкраще підходить для життя в одноповерховому житлі.
Цій собаці потрібно щонайменше півгодини щоденного вигулу.
Перш ніж відпускати її з повідця, важливо переконатися, що команда «до мене» виконується надійно, оскільки мисливський інстинкт може змусити її кинутися за запахом або здобиччю, інколи ігноруючи власника.
Також варто пам’ятати, що такси були виведені для роботи в норах, тому вони можуть рити підкопи й навіть пролазити під огорожами. Через це важливо добре перевіряти безпеку двору.
Мініатюрна такса не потребує багато місця, проте для неї важливий доступ до вулиці для прогулянок і туалету, а також невеликий двір буде плюсом.
Через особливості будови тіла такі собаки краще почуваються в будинку або квартирі на одному рівні, оскільки сходи можуть створювати навантаження на їхній довгий хребет.
Маленькі породи собак мають швидкий обмін речовин, тому витрачають енергію дуже швидко: їм потрібно їсти невеликими порціями, але частіше. Корм для малих порід спеціально збалансований за поживними речовинами та має менші гранули, що полегшує жування і покращує травлення.
Мініатюрні жорсткошерсті такси досить невибагливі: їх потрібно вичісувати приблизно двічі на тиждень, щоб прибрати відмерлу шерсть.
Такси не є найпростішими собаками в навчанні, але за терплячого та позитивного підходу вони можуть добре засвоювати команди. Важливо навчити базових навичок, наприклад, ходіння на повідку та шлейці. Соціалізація з людьми також дуже важлива, оскільки вони можуть бути стриманими до незнайомців.
Мініатюрна такса не завжди найкраще підходить для сімей з маленькими дітьми, оскільки вона легко травмується, інколи може бути різкою та не любить надто активні ігри. Зазвичай вона сильно прив’язується до однієї людини, а не до всієї родини. Водночас зі старшими або досвідченими дітьми може стати хорошим компаньйоном, хоча все одно матиме «улюбленця».
Навіть якщо собаки традиційно вважаються добрими з дітьми, і собаки, і діти повинні навчатися взаємоповаги та безпечної поведінки. Їх ніколи не можна залишати без нагляду — дорослі завжди мають контролювати взаємодію.
