Каталонська вівчарка — це приваблива, середнього розміру порода собак, із помірно довгою шерстю. Вона витривала, гармонійно складена, трохи довша в тілі, ніж у висоту.
Каталонська вівчарка має м’який, привабливий вираз морди завдяки опущеним вухам і довгому волоссю навколо очей та бороди.
Шерсть — груба, жорстка, середньої довжини, пряма або злегка хвиляста. Підшерстя — тонке та щільне, що забезпечує теплоізоляцію як від спеки, так і від холоду.
Каталонська вівчарка може мати схильність до:
Розумна, кмітлива, впевнена в собі вівчарка може самостійно справлятися з випасом худоби. У домашніх умовах — вірна та ласкава до родини. Обережна з незнайомцями, але без агресії — більше спостерігає, ніж реагує. Чудово підходить для різних видів спорту. Якщо ви досвідчений власник чутливих, швидкодумаючих собак — це буде для вас найкращий розумний пастуший собака.
Виведена для випасу та охорони отар (Іспанія), каталонська вівчарка ймовірно має спільне походження з бріаром, пікардійською вівчаркою, піренейською вівчаркою та босероном.
За легендою, Карл Великий (король франків, 771–814 н.е.) завжди був поруч із двома великими чорними собаками з довгою шерстю, схожими на бріара. На середньовічних гобеленах його зображено з цими псами, і вважається, що вони схрестилися з місцевими пастушими собаками, ставши основою каталонської вівчарки.
Протягом століть ця порода собак працювала як універсальний робочий пес: пасла худобу, охороняла ферми, була зв’язковою і вартовою під час громадянської війни в Іспанії. Після Другої світової війни та урбанізації кількість собак різко знизилася, проте в 1970-х роках завдяки ентузіастам породу вдалося зберегти й офіційно визнати.
| Сумісність із сім’єю: | 5/5 |
| Потреба у фізичному навантаженні: | 5/5 |
| Легкість у дресируванні: | 5/5 |
| Переносимість самотності: | 4/5 |
| Сумісність з іншими тваринами: | 0/5 |
| Рівень енергії: | 5/5 |
| Потреба в грумінгу: | 3/5 |
| Линька: | 2/5 |
Це активна пастуша порода, якій потрібне сільське життя або хоча б багато фізичного та розумового навантаження завдяки просторому двору для вигулу та можливості досліджувати. Також важливо мати навички грумінгу, дорослих дітей або жити без дітей і мати достатньо вільного часу на догляд за цією породою.
Дві години активного дозвілля щодня: прогулянки, навчання, ігри — це мінімум. Будь-яка активність від аджиліті до флайболу підходить, аби лиш каталонська вівчарка була зайнята справою.
Найкраще підходить для заміського чи великого приватного будинку з добре огородженим подвір’ям. У місті ця порода собак може надмірно реагувати на будь-який шум, що викличе труднощі з сусідами.
Раціон має бути збалансованим: білки, жири, вуглеводи, вітаміни й мінерали, плюс постійний доступ до чистої води. Оцінюйте фізичну форму за шкалою кондиції тіла й годуйте 2 рази на день відповідно до інструкцій корму.
Довга шерсть потребує регулярного вичісування 2–3 рази на тиждень, щоби прибрати підшерстя і стимулювати шкіру. Після кожної прогулянки перевіряйте вуха, очі та лапи — ця волохата каталонська вівчарка легко чіпляє сміття з вулиці.
Якщо ви використовуєте позитивне підкріплення й емоційний зв’язок, то дресирування буде успішним. Вона працює з повною самовіддачею для того, кого поважає. Соціалізація з людьми, тваринами та іншими собаками обов’язкова, так само як і розвиток надійного відклику, бо ця порода вміє приймати рішення самостійно.
Для тих, хто вже мав справу з незалежними вівчарками, каталонська вівчарка стане надзвичайно цінним улюбленцем. Рекомендується для сімей із дітьми від 10 років і старше, адже щоденне спілкування з цим собакою потребує часу та енергії.
Пам’ятайте: навіть якщо собака вважається дружньою до дітей, усі взаємодії між собакою і дитиною повинні відбуватися під наглядом дорослих.
