Це міцний, благородний на вигляд собака середнього розміру з густою жорсткою шерстю. Вони дуже ласкаві та надзвичайно енергійні, тому найкраще підходять для активних власників і сімей.
Угорська жорсткошерста вижла може бути схильна до таких захворювань:
Це дуже емоційна, жвава й віддана порода, яка буквально «живе» поруч з людиною. Вижла швидко прив’язується до господаря і хоче бути постійно залученою до всього, що відбувається вдома.
Вона чутлива до тону та ставлення, тому грубе виховання їй не підходить — краще працює м’яке навчання з заохоченням.
Через сильну прив’язаність і потребу в контакті такий собака погано переносить довгу самотність і може сильно сумувати без людини поруч.
Це, без сумніву, дуже давня порода, але точний вік її походження досі викликає суперечки. За розміром і формою вона схожа на веймаранера, але має інше забарвлення, тому деякі вважають, що вижла з’явилася внаслідок схрещування веймаранера з різними пойнтерами вже у XX столітті.
Однак угорські заводчики стверджують протилежне: є записи про вижл ще з XI–XII століть, коли ці собаки полювали разом з мадярами та соколами. Ймовірно, саме ця версія є ближчою до істини і вижла століттями допомагала угорським мисливцям.
Водночас на початку XX століття порода майже зникла, тому для її збереження та зміцнення популяції до неї додавали кров пойнтерів.
Рейтинги ветеринара
| Підходить для сім'ї: | 5/5 |
| Потребує фізичних навантажень: | 5/5 |
| Легкість у дресируванні: | 5/5 |
| Ставлення до самотності: | 1/5 |
| Сумісність з іншими тваринами: | 5/5 |
| Рівень енергії: | 5/5 |
| Потреба в догляді за шерстю: | 3/5 |
| Інтенсивність линяння: | 2/5 |
Власникам жорсткошерстих вижл слід бути готовими до тривалих прогулянок, проведення великої кількості часу на свіжому повітрі, а також до активних тренувань і занять, пов'язаних з мисливською справою. Це собака для сільської місцевості та людей, які там проживають. Хоча вони міцні та мають неймовірну витривалість, ці собаки також є чутливими, тому навряд чи почуватимуться щасливими в перевантаженому міському середовищі. Гнучкі та кмітливі, вони здатні виконати будь-яке завдання, якому ви зможете їх навчити.
Угорська вижла потребує щонайменше дві години активних вправ щодня. Як і варто було очікувати, враховуючи їхнє минуле мисливців, які знаходять здобич та приносять її, вони обожнюють ігри в апорт (як на суші, так і у воді). Крім того, їм життєво необхідно багато бігати без повідця, вільно досліджуючи територію.
Як і більшість мисливських собак, угорські вижли погано почуваються в міському середовищі. Це великі, активні собаки, створені для життя за містом, яким потрібен простір як всередині будинку, так і зовні.
Угорська вижла потребує збалансованого раціону, що включає всі основні групи поживних речовин, а також постійного доступу до свіжої води. Важливо регулярно оцінювати стан тіла собаки, щоб підтримувати її в ідеальній формі. Не забувайте годувати тварину принаймні двічі на день відповідно до рекомендацій виробника конкретного корму.
Жорстка шерсть проста в догляді та потребує мінімум зусиль — достатньо розчісувати собаку раз на тиждень. Водночас варто перевіряти тіло на наявність гуль, подряпин чи травм, які собака могла отримати, активно пробираючись крізь хащі.
Вижли люблять працювати зі своїми власниками та отримують задоволення від дресирування, якщо воно проходить весело та з винагородою. Вони можуть досягти високого рівня слухняності та залюбки брати участь у кінологічних видах спорту, як-от аджиліті. Проте іноді в них трапляються моменти раптової «глухоти», коли на очі потрапляє щось захопливе, наприклад, білка. Тому дуже важливо відпрацювати команду «до мене».
Угорські вижли можуть стати чудовими компаньйонами для активних сімей зі старшими дітьми, які люблять проводити час на природі та багато ходити пішки.
Хоча багато собак традиційно вважаються дружніми, і тварин, і дітей потрібно вчити ладнати, поважати одне одного та безпечно взаємодіяти. Попри це, собак і маленьких дітей ніколи не слід залишати наодинці, а дорослі мають контролювати будь-яке спілкування між ними.
Вижли відомі як собаки, що з давніх-давен полювали пліч-о-пліч із соколами. Кажуть, що вони й досі мають природну спорідненість із хижими птахами.
