Естонський гончак створений спеціально для полювання на дрібного та середнього звіра і поєднує в собі найкращі робочі якості гончих порід. Безкомпромісна мисливська собака легко переключається — вихованець може стати не лише вірним і лагідним другом для своєї родини, а й чудовим компаньйоном для любителів активного способу життя.
Собака естонська гонча — це дивовижне поєднання безкомпромісного, азартного мисливця на полі та неймовірно ніжного, спокійного домашнього улюбленця. На відміну від багатьох надмірно непосидючих родичів, ця собака віддає всю свою бурхливу енергію під час активного вигулу, а вдома демонструє врівноважений, розважливий характер і ніколи не нав'язує господарям свого товариства. Вона дуже розумна, кмітлива та віддана родині, проте зберігає природну пильність і певну настороженість до чужинців, що робить її не просто чудовим компаньйоном, а й надійним охоронцем.
Історія естонського гончака почалася в першій половині XX століття в Естонії, коли через стрімке скорочення чисельності козуль у країні заборонили використання на полюванні великих собак. Перед місцевими селекціонерами постало завдання створити невисокого, компактного, але надзвичайно витривалого гончака, здатного ефективно працювати в густих лісах. Основою для нової породи стали схрещені між собою біглі, фоксгаунди, швейцарські та місцеві гончаки. Результат перевершив усі сподівання: кінологам вдалося вивести самобутнього, спритного та слухняного мисливця з унікальними робочими характеристиками, який згодом став справжньою національною гордістю Естонії.
У представників породи міцний імунітет і добре здоров'я. Вони рідко хворіють і за умови грамотного догляду проживають 12–15 років.
Через висячі вуха гончаки схильні до отиту, тому потрібно обов'язково стежити за їхньою чистотою. Для собак характерні травми, що виникають через підвищені навантаження під час полювання (вивихи, розтягнення зв'язок), а також може розвинутися артрит — запальне захворювання суглобів.
Необхідно здійснювати тривалі прогулянки від 2 до 4 разів на день, забезпечуючи тварині активний вигул з можливістю побігати без повідця.
Естонські гончі не особливо вибагливі в їжі та із задоволенням з'їдять усе, що запропонує власник. Харчування має бути збалансованим, типи раціонів змішувати не рекомендується. Готовий корм або натуральне харчування в будь-якому випадку мають містити повноцінний набір поживних речовин.
Якщо ця порода гончих регулярно бере участь у мисливських виїздах, їй потрібна більш калорійна їжа, оскільки під час переслідування дичини тварині необхідна висока витривалість.
Естонська гонча — собака, яку слід:
Для мисливських собак важливою якістю є розвинений нюх. Не рекомендується тримати й використовувати в будинку, де живе естонський гончак, побутові засоби та косметику із сильним запахом. Це подразнює нюхові рецептори та погіршує чуття тварини.
Насамперед варто звернути увагу на стан здоров'я цуценяти: як виглядає його шерсть, очі, вуха, наскільки воно активне. Майбутній мисливець має бути міцним, потужним, товстолапим.
Цуценя краще купувати у професійних заводчиків, особливо якщо надалі планується його дресирування для роботи в полі. Краще переконатися, що батьки цуценяти — досвідчені мисливці, інакше робочі якості вихованця можуть виявитися слабкими, і майбутня охота на зайця або лисицю не принесе бажаного результату.
Зовнішній вигляд обох порід дуже схожий, і хоча бігль став предком естонського гончака, відмінності в зовнішності та характері між ними все ж таки є:
Що стосується відмінностей у мисливських якостях, то бігль призначений для дрібної дичини: кроликів, зайців, гризунів.
