Стандартна довгошерста такса — це собака середнього розміру на коротких лапах, що в дорослому віці досягає до 35 см висоти у холці та важить близько 9-12 кг. Шерсть м’яка, пряма або трохи хвиляста, з привабливим «пір'ям» на задніх лапах, вухах та хвості. Зустрічаються різноманітні забарвлення шерсті, але не всі з них вважаються допустимими з точки зору здоров’я, тому слід більш детальніше ознайомитися зі стандартом породи.
Довгошерста такса — сміливий, енергійний і відважний пес з живим, допитливим характером. Вона спокійніша за гладкошерстих чи жорсткошерстих такс, але все одно залишається незалежною і часом впертою. Водночас такса відзначається відданістю та доброзичливістю, і з нею легко ладнати як у родині, так і на прогулянках.
На вулиці перетворюється на справжнього мисливця: вона уважно слідкує за запахами, досліджує навколишнє середовище і завжди готова стежити за будь-яким звуком. Вдома ж цей собака стає ласкавим і ніжним компаньйоном, який любить бути поруч із людьми, гратися і навіть іноді «говорити» своїм голосом, що відображає природні навички та спадкові якості породи.
Країна походження: Німеччина
Довгошерсті такси ведуть свій родовід ще з XV століття в Німеччині, а до Великобританії їх привіз принц Альберт. Завдяки коротким лапам такси могли забиратися в нори після борсуків та інших тварин, що риються в землі, при цьому голосно гавкаючи, щоб сповіщати мисливців про своє місцезнаходження під землею.
У XIX столітті порода користувалася великою популярністю у Великобританії та Америці, але під час Першої світової війни їхня популярність знизилася через німецьке походження.
Сьогодні такса знову є улюбленцем сімей, а довгошерста такса — елегантна та приваблива версія породи, що поєднує красу і характер.
Найпоширеніша проблема зі здоров'ям у такс пов'язана з їхньою будовою тіла — вони схильні до захворювань хребта. Також у породи досить часто зустрічаються серцеві захворювання.
Як і у багатьох інших порід, у такс можуть спостерігатися спадкові захворювання очей, тому розведення собак має супроводжуватися регулярними офтальмологічними обстеженнями.
Довгошерста такса щодня потребує принаймні години активного руху. На прогулянці вона із захопленням слідує за запахами, досліджує куточки та може забратися у вузькі простори або під огорожі, тож важливо, що вона надійно відгукується на команду «до мене» перед тим, як відпускати її з повідка.
Такса швидко втомлюється від одноманітності, тому гра в переслідування, короткі пробіжки та ігри з предметами допоможуть їй витратити енергію і залишитися щасливою та здоровою.
Такса довгошерста потребує активного і спортивного власника. Попри короткі лапи, це собака з великою енергією, проте іноді її доведеться піднімати через перешкоди.
Порода дуже розумна і має хороші навички вирішення проблем, тому їй потрібне правильне спрямування енергії. Ідеально підходять заняття дресируванням, навчання трюкам або інші розумові та фізичні активності.
Такса погано переносить сходи, тому найкраще їй підходить проживання в одноповерховому будинку або квартирі без висотних перепадів.
Раціон собаки повинен містити збалансовану кількість усіх поживних речовин і постійно забезпечувати доступ до свіжої води. Важливо регулярно оцінювати фізичний стан тіла, щоб підтримувати ідеальну форму, і годувати собаку щонайменше двічі на день відповідно до рекомендацій корму.
Особливо важливо стежити, щоб такса не набирала зайву вагу, адже надмірна маса тіла створює додаткове навантаження на хребет, що може призвести до проблем зі здоров’ям.
Хоча це не велика собака, такса довгошерста має подовжене тіло, тому слід подбати про сходи та пандуси, щоб уникнути стрибків на меблі та з них. Повторні підйоми та спуски по довгих сходах слід уникати, тому такса найкраще пристосована до життя в одноповерховому будинку.
Малий або середній сад підійде, якщо забезпечувати різноманітні щоденні прогулянки, що дозволять собаці витрачати енергію та підтримувати фізичну форму.
М’яка, пряма шерсть довгошерстої такси довша на грудях, животі, хвості та задніх лапах — саме ці ділянки найбільше схильні до утворення ковтунів, якщо їх не розчісувати щонайменше три рази на тиждень.
Оскільки такса низька до землі, її шерсть легко збирає різний бруд під час прогулянок, тож після повернення додому варто перевіряти її і при необхідності прочісувати. Регулярно оглядайте вуха та проміжки між подушечками лап, а під час купання будьте обережні, піднімаючи цю довгохребтову породу в ванну.
Довгошерста такса — не найкращий вибір для тих, хто любить займатися дресируванням як хобі, але вона здатна засвоїти базові команди: ходіння на вільному повідку, спокійне перебування на місці та надійно відгукується на поклик.
Зазвичай це дружелюбний собака, проте важливо з раннього віку забезпечити належну соціалізацію з людьми та іншими тваринами, щоб виховати врівноваженого і слухняного компаньйона.
Довгошерста такса може стати хорошим компаньоном для сімей з дорослими дітьми або без дітей. Через подовжене тіло такса легко отримує травми, а її низький зріст може спонукати дітей брати її на руки, особливо коли вона ще маленька, або гратися з нею як із іграшкою, що для собаки неприпустимо.
Хоча більшість порід традиційно вважаються доброзичливими для дітей, і собаки, і діти повинні навчитися взаєморозумінню та повазі одне до одного, а також безпечній поведінці разом. Навіть за наявності цього дресування, собак та маленьких дітей ніколи не слід залишати наодинці, а дорослі повинні завжди контролювати їхню взаємодію.
