Італійська болонка — це іграшкова порода, яка дуже нагадує мальтійську болонку. Собака з добре розвиненими м'язами, у нього довга біла шерсть, що покриває всю голову та тіло.
Італійська болонка дуже прив'язана до своїх власників і взагалі не любить знаходитися без них. Він може бути досить замкнутим при незнайомцях, і хоча буде гавкати, щоб повідомити власника про щось незвичне або нове, гавкає не багато, і взагалі це не агресивна тварина. Вони люблять догоджати і швидко навчаються.
Країна або континент походження: Італія
Вважається, що порода італійська болонка походить від бішонів, що мешкали на півдні Італії та Мальті. Їх вивели кілька століть назад в італійській Болоньї у XI–XII століттях. Вони користувалися великою популярністю серед королівських сімей і аристократії у 1500-х роках як собаки-компаньйони. Представниками цієї породи володіли деякі добре відомі особистості — від російської імператриці Катерини Великої до Мерилін Монро!
Італійська болонка — як правило, здорова порода без якихось специфічних проблем зі здоров'ям.
Ці маленькі собачки цілком задоволені кількома короткими прогулянками щодня, але ніколи не відмовляться і від тривалої прогулянки. Так само вони будуть із задоволенням грати в саду зі своїм власником.
Мініатюрні собаки мають швидкий метаболізм, а це означає, що вони дуже швидко спалюють енергію. При цьому через свої маленькі шлунки вони повинні їсти небагато, але часто. Для малих порід спеціально розробляється харчування з належними рівнями ключових поживних речовин і шматочками меншого розміру, які підходять для їхнього невеликого рота. Це також сприяє жуванню і покращує травлення.
Довга шерсть італійської болонки схильна до утворення вузликів, тому потребує щоденного розчісування гребінцем, з приділенням особливої уваги животу, лапам і ділянці за вухами. Оскільки вони не линяють, відмерлу шерсть потрібно прибирати з допомогою грумінгу.
Хоча традиційно вважається, що багато собак добре ладять з дітьми, усім собакам і дітям потрібно вчитися тому, як спілкуватися і поважати один одного, щоб їм було безпечно разом. І навіть при такому вмінні собак і малих дітей ніколи не слід залишати разом без нагляду дорослих, які повинні завжди спостерігати за усіма їхніми контактами.
