Алабай — великий собака з потужним сторожовим інстинктом, здатний бути дуже відданим господареві та його родині. Ця порода сформувалася в суворих умовах Середньої Азії і дійшла до наших днів майже в первісному вигляді. Сьогодні собака алабай охороняє будинки та подвір'я так само відповідально, як і його предки охороняли отари від вовків та інших хижаків.
Попри поважний вигляд, при правильному вихованні алабай стає надійним другом сім'ї та врівноваженим компаньйоном — спокійним і по-справжньому безстрашним.
Завдяки суворому природному відбору, що тривав тисячоліттями, середньоазійські вівчарки отримали від природи чудовий імунітет і міцне здоров'я. Однак гігантський зріст і значна вага ставлять певні вимоги до власника в плані контролю стану здоров'я.
Щоб запобігти появі недуг, важливо звертати увагу на такі аспекти:
Серед спадкових захворювань зустрічаються: очні патології (глаукома, катаракта), порушення функції щитоподібної залози, неповний комплект зубів. При виборі цуценяти варто попросити у заводчика надати результати генетичних тестів батьків та сертифікати на відсутність дисплазії.
При належному догляді вік собаки може становити 12–15 років. Знаючи, скільки живе представник цієї породи, власник може суттєво продовжити ці роки за допомогою своєчасних профілактичних візитів до ветеринарного лікаря та правильно підібраного харчування.
Важливо: ветеринарні візити, планові вакцинації та обробки від паразитів — обов'язкова частина догляду, яку не можна пропускати.
Існує міф, що це зла порода, проте така думка цілком хибна та найчастіше пов'язана з неправильним вихованням пса або повною відсутністю соціалізації.
Насправді характер алабая вирізняється природженою врівноваженістю, гідністю та спокоєм. На своїй території вони поводяться як мудрі господарі, пильно спостерігаючи за оточенням. Поки чужинець не проявляє явної агресії або не намагається порушити межі охоронюваної зони, пес зазвичай залишатиметься спокійним, однак у разі реальної загрози реакція буде миттєвою та рішучою.
Самці можуть конфліктувати з іншими самцями. Водночас до членів своєї родини вони ставляться лагідно, демонструючи безмежну відданість тим, хто заслужив їхню повагу.
З дітьми алабаї поводяться терпляче й уважно. Добре вживаються з іншими домашніми тваринами, якщо росли разом із ними.
Порода алабай вважається однією з найдавніших серед собак охоронного типу. Історія середньоазійської вівчарки налічує від 3 до 6 тисячоліть. Непряме підтвердження цьому — керамічна фігурка собаки з купіруваними вухами та хвостом, знайдена під час розкопок епохи бронзового віку. За межами Середньої Азії порода з'явилася в 30-х роках минулого століття.
Формування породи проходило на великій території сучасної Центральної Азії: в Туркменістані, Казахстані, Узбекистані та інших країнах регіону. Століття за століттям жорсткий природний відбір відбраковував слабких особин, залишаючи лише найвитриваліших, найсильніших та інтелектуально розвинених пів.
На своїй історичній батьківщині цей могутній вовкодав, як ще у народі звуть алабая, використовувався для охорони кочових племен, їхнього майна та незліченних отар овець від нападу великих диких хижаків: вовків і шакалів. Суворий клімат азійських пустель і напівпустель сформував невибагливу до їжі, витривалу та безстрашну тварину, здатну економити сили та миттєво реагувати на небезпеку.
Туркменський алабай визнаний національним надбанням Туркменістану, а його вивезення за кордон суворо контролюється державою.
Порода вже при першому погляді справляє сильне враження. Це великий, потужний собака з гармонійною статурою та добре розвиненою мускулатурою і впевненою ходою. Оцінюючи, як виглядає алабай на фото, видно, що для породи характерна масивна грудна клітка, міцні лапи, широка голова та уважний погляд, які відразу видають природженого охоронця. Самці виглядають помітно масивнішими за самок: голова у них більша й важча.
Виховання потрібно починати з перших днів появи маленького цуценяти в домі. Порода розумна, допитлива й самостійна, але з дитячого віку проявляє незалежність, тому підхід до дресирування має бути спокійним і послідовним. Головне завдання власника — м'яко, але впевнено показати, що правила в домі встановлює людина.
Заняття слід робити короткими, але регулярними (по 20–30 хвилин щодня). Як стимул слід використовувати ласощі, похвалу, погладжування.
Важливе правило: ніколи не намагайтеся зламати волю азійця фізичним насильством. Це призведе лише до втрати контакту з улюбленцем або, що ще гірше, до розвитку прихованої агресії.
До трьох місяців цуценя вже здатне сприймати команди. До пів року воно може впевнено виконувати базовий набір: «до мене», «місце», «сидіти», «лежати», «не можна», «фу». Якщо доповнювати голосові команди жестами, алабай з часом навчиться реагувати і на самі лише сигнали руками.
Тим, хто заводить цю породу вперше, на початковому етапі рекомендується залучити кінолога.
Як представник великої породи, алабай чутливий до харчування. Їхній раціон має підтримувати здоров'я суглобів, м'язів та серцево-судинної системи, а також забезпечувати собаку достатньою кількістю енергії.
Чиста свіжа вода завжди повинна бути у вільному доступі, особливо якщо тварина утримується на сухому раціоні.
Цуценята ростуть дуже швидко, тому важливо контролювати, скільки важить ваш улюбленець на кожному етапі дорослішання, і уникати перегодовування. Надмірна вага у ранньому віці створює колосальне навантаження на незміцнілий скелет і суттєво підвищує ризик проблем із суглобами та зв'язками.
Догляд за шерстю середньоазійської вівчарки не забере у вас забагато часу, оскільки їхній волосяний покрив має унікальну властивість самоочищення. Пил і бруд після висихання просто осипаються самі.
Дорослий вихований алабай стає для дитини «нянькою» та надійним щитом. Він не проявляє безпричинної агресії і за своєю природою не схильний до нападу на членів родини. Але через значні габарити контакт із маленькими дітьми краще контролювати: собака може ненавмисно збити дитину з ніг просто тому, що хоче проявити ласку або поставити лапи на плечі.
У сім'ї з дітьми старшого віку алабай почувається чудово і нерідко бере на себе роль захисника та «старшого товариша».
Ціна цуценяти в розпліднику з документами варіюється залежно від родоводу та регіону. Перед купівлею важливо вивчити репутацію розплідника та переконатися в здоров'ї батьків.
При правильному догляді та збалансованому харчуванні алабай живе 12–15 років. Це хороший показник для породи таких розмірів.
Самці важать від 50 кг, самки — від 40 кг. Великі особини можуть важити понад 80 кг.
Теоретично цю породу можна тримати у міській квартирі, але за умови тривалих прогулянок, регулярного фізичного навантаження та великого простору. Через великі розміри та охоронний темперамент породі комфортніше в приватному будинку з просторим вольєром або з вільною територією для руху.
Завдяки неймовірно густому підшерстю та щільній шерсті, середньоазійські вівчарки чудово переносять навіть найсуворіші погодні умови. Для комфортного життя на вулиці взимку їм достатньо облаштувати просторий вольєр з утепленою будкою, захищеною від протягів.
Представники цієї породи дорослішають дуже пізно. Фізичне та психологічне формування кобелів і сук завершується приблизно до трьох років. До цього віку пес може виглядати як дорослий гігант, але за поведінкою все ще залишатися молодим підлітком, який потребує уваги.
Ні, порода не агресивна. Проблеми з поведінкою виникають лише за відсутності соціалізації або при утриманні в неналежних умовах.
