Як і багато інших порід, японський акіта може страждати на спадкові захворювання очей та дисплазію кульшового суглоба (стан, який може призвести до проблем з рухливістю). Тому перед розведенням слід обстежувати очі та стегна.
Японський акіта
Японський акіта — це великий, потужний собака, який має дуже благородний вигляд. Маленькі вушка і темні очі гармонійно підкреслюють гордо підняту голову і манеру триматися з гідністю.
Важливо знати
- Собака підходить досвідченим власникам
- Необхідна додаткова підготовка
- Любить активні прогулянки
- Любить гуляти одну-дві години на день
- Великий собака
- Сильна слинотеча
- Потребує розчісування щодня
- Не гіпоалергенна порода
- Тиха собака
- Сторожовий пес. Гавкає, попереджає, і захищає фізично
- Для проживання з іншими домашніми тваринами може знадобитися навчання
- Для проживання з дітьми може знадобитися навчання
Характер
Ці сильні — тілом і характером — собаки не рекомендуються для власників-початківців. Вони потребують досвідченого власника та ранньої і постійної соціалізації й навчання. Однак вони дуже віддані власній родині. Вони сміливі і можуть стати хорошими сторожовими собаками, які не гавкають надто багато. У них дуже розвинений інстинкт мисливця, і про це потрібно пам'ятати постійно.
Походження
Країна походження: Японія
Порода собак акіта є найбільшою з усіх японських порід і була виведена в провінції Акіта в 1600-х роках. Деякі вважають, що спочатку собак виводили для полювання на кабана, оленя та чорного ведмедя; інші вважають, що їх розводили для бійок у ямах. Однак коли в Японії (і в Європі) ставлення до собачих боїв стало негативним, собак почали використовувати для полювання. Наприкінці XIX століття були завезені інші породи, і японські породи почали втрачати популярність. Саме тоді було створено Товариство охорони японських собак з метою збереження місцевих порід, які були оголошені національним надбанням.