Маленький спанієль з укороченою мордочкою з чіткими лініями, великими карими очима та шовковистою шерстю. Забарвлення кавалер-кінг-чарльз-спанієля — чорно-підпале, рубінове, рудо-білий (бленгейм) та трикольоровий (каштанові плями на перламутрово-білому фоні). Дорослі собаки мають зріст 30–33 см і вагу 5.5–8 кг.
Це ласкавий, невибагливий сімейний собака, який добре ставиться до всіх, тому він — хороший компаньйон розумних дітей та більш активних людей старшого віку. Вони не надто багато гавкають, але повідомлять про прихід незнайомців. Однак вони не є собаками-охоронцями, оскільки зустрічають дружелюбно більшість людей. Кавалер-кінг-чарльз-спанієлі уживаються з усіма, включаючи котів та інших дрібних домашніх тварин. Вони відносно маленькі та добродушно-веселі, тому їх можна брати в подорож.
Первісний кавалер-кінг-чарльз-спанієль був виведений з кімнатних спанієлів, зображення яких можна побачити на картинах живописців XVI, XVII і XVIII століть, таких як Тиціан та Гейнсборо. Жінки часто тримали їх в якості домашніх улюбленців, а вони гріли їм коліна. Король Карл II так любив своїх спанієлів, що не міг розлучитися з ними. До 1800 року різновид з кирпатим носом набув популярності, і первісний спанієль ледве не зник. Тільки герцог Мальборо продовжував зберігати лінію, розмножуючи їх у замку Бленгейм. У 1926 році американець Розуел Елдрідж намагався відновити оригінальну породу кавалер-кінг-чарльз-спанієля, запропонувавши приз за собаку, зовнішній вигляд якого буде таким, як і на історичному портреті. Приз був вручений під час проведення кінологічного заходу Crufts і становив значну для того часу суму — 25 фунтів стерлінгів.
