Чумка у собак: симптоми, шляхи зараження та лікування

Вірусна чума м’ясоїдних — одне з найнебезпечніших інфекційних захворювань, яке загрожує неприщепленим собакам будь-якого віку та породи. 

Воно вражає дихальну, травну й нервову системи, швидко поширюється в популяції та може призвести до тяжких наслідків, якщо власник не звернеться по ветеринарну допомогу вчасно. Нижче наведено докладний огляд етіології, шляхів передачі, клінічної картини, тривалості, методів лікування й профілактики, викладений так, аби власник міг орієнтуватися в сучасних підходах і вчасно розпізнати небезпеку. 

Що таке чумка у собак?

Це висококонтагіозна вірусна інфекція, що спричиняється Canine morbillivirus і належить до родини Paramyxoviridae. Збудник близький до вірусів кору людини та чуми великої рогатої худоби, тому характеризується схожими імуносупресивними властивостями. У навколишньому середовищі він нестійкий і гине під дією сонячного проміння чи звичайних дезінфектантів, однак у виділеннях зараженої тварини (слині, слизу, сечі) може зберігатися до кількох днів. Альтернативна назва хвороби — собача чума, що згадується у побуті та літературі ще з XIX ст. Класичним резервуаром вірусу є собаки, лисиці, вовки, єнотовидні, проте саме домашні улюбленці стають «містком» для розповсюдження інфекції всередині міст і селищ.

Збудник: одноланцюговий РНК-вірус, який первинно реплікується у лімфоїдних тканинах мигдаликів та бронхіальних лімфовузлів, спричиняючи глибоку імунну депресію вже на ранніх стадіях. 

Джерело: хвора або безсимптомна тварина, що виділяє вірус із видихом та біологічними рідинами.

Як передається чумка у собак?

Переважно повітряно-крапельним шляхом, коли здорова тварина вдихає аерозоль із частинками вірусу. У зоні ризику — пси, що контактують на майданчиках, виставках, у перукарнях чи ветклініках без ретельної санітарної обробки. Нижче наведено типові механізми зараження:

• Повітряно-крапельний контакт. Близьке спілкування, обнюхування, спільні прогулянки, укриття від дощу в одному під’їзді.
• Через предмети догляду. Повідці, миски, іграшки, лежаки, щітки, на яких залишаються частинки слизу.
• Трансплацентарно. Інфікована сука може передати вірус потомству внутрішньоутробно або через молозиво.
• Фоміли. Короткочасне виживання збудника на одязі чи взутті людини дає змогу «занести» його додому з вулиці.

Чи передається чумка від собаки до людини? Ні, канінний вірус чуми не заражає людей, тож власник не ризикує захворіти, але може механічно переносити збудника на руках або одязі, якщо доглядає хвору тварину.

Ознаки та симптоми чумки у собак

Першими сигналами стають наступні ознаки чумки у собак, які помітні уважному господареві ще до серйозного погіршення стану. Клінічна картина різниться залежно від віку, імунного статусу та систем, уражених вірусом.

Початкові симптоми:

• короткочасне підвищення температури (до 40 °C), млявість, відмова від активних ігор;
• водянисті виділення з очей, носа, які швидко густішають і набувають гнійного характеру;
• помірний кашель або чхання, що власник часто плутає з «простудою».

Типові прояви на різних стадіях:

1. Катаральна (дихальна) стадія ‒ кашель з «металічним» відтінком, хрипи, видих зі свистом;
2. Ентерична стадія ‒ блювання, різка діарея з неприємним запахом, зневоднення;
3. Дерматологічна стадія ‒ гіперкератоз носового дзеркальця й подушечок лап («твердий ніс, тверді лапи»);
4. Нервова стадія ‒ тремор, судоми, парези кінцівок, змінена поведінка, коли чумка у собаки уражає головний мозок.

Чумка у цуценят віком до 4-6 місяців достатньо важко проходить, оскільки імунна відповідь лише формується, тому перебіг швидкоплинний: судоми й кома можуть розвинутися вже за 48 год. У таких випадках говорять про   найтяжчий сценарій, що часто завершується смертю без негайної інтенсивної терапії.

Скільки триває чумка у собак - часте запитання, це залежить від індивідуальної відповіді імунної системи тварини та своєчасності лікування. У класичному перебігу інкубаційний період становить 3-7 днів; катаральна стадія триває до тижня, після чого хвороба або регресує (легка форма), або переходить у важкі ентеричну й нервову фази, що розтягуються ще на 2-4 тижні. Ускладнення (міоклонічні посіпування, епілептичні напади) можуть залишатися пожиттєво, навіть якщо собака виживе.

Лікування чумки у собак

Коли мова йде про системну інфекцію зі значним ураженням органів, єдиної «чарівної пігулки» не існує. Схема терапії обирається ветеринарним лікарем індивідуально й передбачає:

• Етіотропні засоби. Гіперімунна сироватка або моноклональні антитіла, введені на ранніх етапах, знижують вірусне навантаження.
• Підтримка імунітету. Інтерферони, імуномодулювальні пептиди, які компенсують імуносупресію.
• Симптоматичне лікування. Протиблювотні, протиалергічні, бронхолітики, сорбенти, судинорозширювальні, знеболювальні.
• Рідинна терапія. Кристалоїдні та колоїдні розчини для боротьби з дегідратацією, корекції електролітів і ацидозу.
• Антибактеріальна профілактика. Широкий спектр антибіотиків для запобігання вторинній бактеріальній пневмонії чи ентериту.

Призначення препаратів «наосліп» загрожує токсичними реакціями та формуванням резистентності, тому будь-які ліки вводять лише після обстеження й під наглядом лікаря. Прогноз коливається від сприятливого (легка катаральна форма) до обережного чи несприятливого (нервова форма з необоротними ураженнями мозку).

Профілактика та вакцинація

Запобігти інфекції простіше, ніж лікувати, тому відповідальний власник дотримується базових правил:

1. Своєчасна вакцинація. Перша доза — у 6-8 тижнів, ревакцинація — у 10-12 і 14-16 тижнів, далі — щороку.
2. Карантин цуценят. До закінчення курсу щеплень малята не відвідують громадські місця, грумінг-салони, виставки.
3. Гігієна та дезінфекція. Регулярне прибирання місць утримання, обробка іграшок, мисок, підстилок.
4. Контроль контактів. Уникнення спілкування з безпритульними або непривитими тваринами.
5. Імунний менеджмент. Повноцінне харчування, дегельмінтизація, профілактика стресів, що підтримує стійкість організму.

У регіонах із високою епізоотичною напругою (розплідники, притулки) практикують експрес-тести для скринінгу й негайне ізолювання підозрілих собак.

Часті запитання: