Турецький ван — це велика, м'язиста та водночас елегантна порода з білим тілом і яскравим забарвленням на голові та хвості. Ці кішки добре збалансовані та виглядають сильними. Їхні великі вуха високо посаджені на голові; очі також великі, овальної форми та надзвичайно виразні. Хутро турецького вана довге, м'яке та шовковисте і не має пухнастого підшерстя. На лапах є жмутки пуху, а хвіст має форму йоржика. Тіло турецького вана переважно білого, наче крейда, кольору з плямами інших кольорів на верхній частині голови. Забарвлення голови розділяється вертикальною білою смугою. В окремих випадках можливі невеличкі кольорові плями на тілі. Очі можуть бути янтарними або блакитними, або ж різнокольоровими.

Походження

Найбільш вражаюча характеристика турецького вана — це його любов до води. Причому цим котам не просто подобається вода: вони люблять плавати. Порода з'явилася на території поблизу озера Ван у Туреччині, і її утримували в домівках протягом багатьох сторіч. У 1950-х роках пара туристів завезла до Британії двох турецьких ванів, після чого вони почали розводити цих незвичайно забарвлених кішок у Британії.

Туреччина

Турецька плаваюча кішка

Особистість

Турецькі вани надзвичайно розумні й товариські тварини. З них виходять чудові домашні улюбленці. Це дуже жваві киці, що полюбляють гратися з людьми та іншими котами, тому частіше приділяйте їм увагу і давайте нагоду погратися. У турецьких ванів м'який голос.

Здоров'я

Наразі конкретно з цією породою не пов'язують якісь окремі захворювання. Як будь-які інші коти, порода турецький ван потребує регулярної вакцинації, обробки від паразитів та щорічної перевірки стану здоров'я.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Кішці породи турецький ван не потрібен спеціальний грумінг, щоб її чудова шовковиста шерсть не сплутувалась; це найкраще робити щоденно, щоб запобігти утворенню значних сплутаних і збитих ділянок. Якщо кішку познайомити з грумінгом із гребінцем і щіткою у ранньому віці, вона швидко звикне до нього, і це дозволить попередити багато потенційних проблем.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Тонкінська порода — це кішки середнього розміру, орієнтальної будови, з дещо заокругленою головою та широко посадженими великими вухами. Їхні очі більш відкриті, ніж за класичної орієнтальної форми, та можуть бути будь-якого кольору, від зеленого до світло-блакитного. Тіло добре збалансоване, міцне та м'язисте. Хутро тонкінської кішки коротке та щільно прилягає до тіла. Воно має ніжну, м'яку та шовковисту текстуру. Мордочка, вуха, лапи та хвіст значно темнішого кольору, ніж інші частини тіла, причому перехід між кольорами є поступовим. Тонкінська порода представлена в багатьох варіантах забарвлення.

Походження

Тонкінська порода утворилася в результаті схрещення сіамської та бурманської кішки, тому має риси обох порід. Громадськість не надала значення появі цієї породи в Америці в 1950-х роках (тоді вона отримала назву «золота сіамська»). Та вже в 1960-х, коли ця порода знову з'явилась під назвою «тонкінська кішка», її популярність зросла.

Америка

Золота сіамська

Особистість

Кішки тонкінської породи мають таку саму ніжну товариську натуру, як їхні найближчі родичі — бурманські та сіамські кішки. Ці кішки дуже орієнтовані на людей, тому з них виходять чудові домашні улюбленці — говорять, що вони надзвичайно допитливі та розумні. Вони піддаються дресируванню та потребують іграшок для розваг. Вони люблять бути в компанії, тому, якщо ви будете надовго залишати їх наодинці, забезпечте їм хвостатого компаньйона. Вони досить «балакучі» й ходитимуть за вами з кімнати в кімнату, радісно базікаючи своєю мовою.

Здоров'я

Наразі немає відомостей про жодні спадкові проблеми кішок тонкінської породи. Як і всіх котів, тонкінську кішку корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації. Їй необхідні регулярна обробка від паразитів і щорічні ветеринарні огляди.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Кішка тонкінської породи не потребує спеціального грумінгу, оскільки сама доглядає за своєю шерстю, але ці кішки все ж полюбляють увагу у вигляді грумінгу.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

За будовою тіла тіффані нагадують бурманських кішок, але з довшим хутром. Голова клиноподібної форми з великими або середніми вухами. Довгий хвіст нагадує плюмаж. Широко посаджені очі не можна назвати ні мигдалеподібними, ні круглими. Вони можуть бути будь-якого кольору, від жовтого до зеленого. Тіло міцне з добре вираженою мускулатурою, спина пряма й сильна.

Походження

Тіффані — це єдина напівдовгошерста кішка азійської групи. На відміну від бурмил, що народилися в результаті випадкового схрещення кота породи шиншила з ліловою бурманською кішкою, кішки азійської групи були виведені заводчиками при спробі отримати кішку бурманського типу з забарвленням, якого немає в бурманській породі. При реалізації азійської програми розведення в деяких виводках були кошенята з довшим хутром. Потім цих кошенят схрещували, щоб вивести нову неперевершену породу.

Велика Британія

Особистість

Тіффані дуже товариська та ніжна кішка. Ця порода любить увагу й хоче бути справжнім членом сім'ї. Вони можуть бути досить вимогливими й навіть здатні переслідувати свого господаря, щоб отримати увагу. Кішки азійської групи дуже розумні й часто з легкістю вирішують такі проблеми, як, наприклад, необхідність відкрити двері. Якщо з ними заговорити, здається, що вони вас розуміють та відповідають. Вони вміють відчувати настрій господаря, що робить їх чудовими друзями.

Здоров'я

У ветеринарній літературі немає відомостей щодо будь-яких особливих умов, яких може потребувати ця порода. Як і всіх котів, азійську кішку корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації. Їй необхідні регулярна обробка від паразитів і щорічні ветеринарні огляди.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Шерсть напівдовгошерстої породи тифані потребує уваги, але не стільки, як довга шерсть перської породи. Гребінець і м'яка щітка допоможуть підтримувати шерсть у гарному стані.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Головна відмінна риса сфінкса — це відсутність хутра! Але ці кішки не повністю лисі. Їхнє тіло вкрите ніжним пушком, нагадуючи шкірку персика. У них немає ані вібрисів, ані повік. За формою голови нагадує породу девон-рекс. Очі у формі лимона глибоко посаджені. Кістяк дуже тонкий, але м'язи добре розвинені, а груди бочкоподібної форми. Лапи довгі та худі та виглядають клишоного через те, що груди мають бочкоподібну форму. Хвіст довгий, звужується до кінчика і твердий на дотик. Вони теплі та м'які на дотик, тому їх деколи порівнюють із замшевою грілкою. Шкіра зморшкувата на голові, корпусі й лапах, але має бути пружною в інших місцях. Пігментація чітко виділяється на шкірі сфінксів. Можливі всі варіанти забарвлення й малюнків.

Походження

Безшерсті кішки відомі людству з давніх-давен; говорять, що їх утримували ще ацтеки. Сфінкс — це перша порода, яку розводили спеціально через відсутність хутра. Програма розведення почалась у 1966 році в Онтаріо, Канада, коли в домашньої кішки народилося безшерсте кошеня чоловічої статі. Проте більшість сфінксів, що існують сьогодні, походять від безшерстих кошенят, знайдених у Торонто в 1978 році.

Канада

Канадська безшерста кішка

Особистість

Сфінкси досить товариські, пустотливі, люблять знаходитися в компанії людей та в центрі уваги. Ці кішки завжди зустрічають своїх господарів біля дверей і відразу починають «балакати». Вони надзвичайно розумні, грайливі та люблять обійми. Сфінкси — справжні чемпіони щодо муркотіння. Їм подобається спати разом з хазяїном під ковдрою. Температура їхнього тіла на градус чи два вища за звичайну для кішок температуру, тому, щоб компенсувати таку втрату тепла, у представників цієї породи вовчий апетит. Вони не мають належного захисту від негоди, і не слід залишати їх на холоді. Сфінкси не люблять сидіти на холодній підлозі, тому центральне опалення — ось запорука їхнього гарного настрою. Якщо така кішка виходитиме на подвір'я в сонячну погоду, її бліду шкіру потрібно захищати від сонця.

Здоров'я

Ця порода схильна до проблем зі шкірою, зокрема — висипань та грибкових захворювань. Слід також потурбуватися щодо захисту сфінкса від сонячних опіків. Як і всіх котів, сфінксів корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації та щорічних ветеринарних оглядів.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Господарям слід ретельно доглядати за шкірою кішки породи сфінкс, щоб вона залишалася чистою і еластичною. Шкіра потребує купання й обтирання губкою щотижня, щоб усунути сальні виділення. Сальні виділення також необхідно регулярно вичищати з зовнішнього вуха, щоб запобігти вушній інфекції.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Сомалійська кішка має середню за розміром статуру. Вона міцна, гнучка, з добре розвиненою м'язовою системою. За формою голова нагадує клин середньої форми зі згладженими контурами. Вуха широко посаджені, з китицями на кінчиках. Очі мигдалеподібної форми, досить широко посаджені, часто бурштинові, карі чи зелені — і чим темніше колір, тим гарніше. Лапи довгі, з овальними подушечками зі жмутками. Хутро середньої довжини, м'яке та ніжне. Воно щільно прилягає до тіла, але водночас досить густе. Дорослі сомалійці мають комір та «галіфе», але в кошенят ці характерні риси не спостерігаються. Кожна волосинка повинна мати не менше трьох смужок тикінгу, утворюючи шестиколірну градацію від основи до кінчика. Сомалійська кішка має 28 варіантів забарвлення. Звичайним вважається глибоке золотаво-коричневе з абрикосовою основою та чорним тикінгом.

Походження

Сомалійська кішка — це довгошерстий варіант абіссінської породи. Ген довгошерстості було введено в абіссінську породу на початку 1900-х, але довгошерстий різновид окремо не розводився аж до 1960-х років. Вперше ген довгошерстості було введено у Великій Британії, а абіссінців, що мали рецесивний ген, вивезли до Європи та Америки. Системне розведення сомалійських кішок почалось в Америці. Незабаром сомалійці набули великої популярності в інших частинах світу, зокрема в Австралії, де їх масове розведення майже повністю витіснило представників абіссінської породи.

Америка

Особистість

Сомалійські кішки надзвичайно розумні. Сомалійська порода відрізняється доброзичливістю та грайливістю. Її представники дуже люблять бавитися іграшками. Порівняно зі своїми абіссінськими собратами сомалійські кішки можуть бути більш стриманими та більш незалежними, але їм також подобається компанія людей. Вони досить активні та дуже зрадіють можливості виходити надвір.

Здоров'я

Сомалійські кішки мають добре здоров'я, проте існують певні спадкові захворювання, що трапляються в їхніх найближчих родичів — абіссінців — і, відповідно, можуть проявитись і в цієї породи. У кішок абіссінської породи може спостерігатися спадкова хвороба, дефіцит піруваткінази, яка може спричинити анемію. Існує надійний тест на наявність цієї проблеми, і потенційні власники повинні дізнатися в заводчиків, чи було його зроблено та чи відсутня вона в їхніх котів. У деяких країнах в абіссінців було виявлено хворобу очей під назвою «прогресивна атрофія сітківки». Вона спричиняє поступове погіршення зору та сліпоту, тому важливо спитати заводчика і про це.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Сомалійська кішка потребує регулярного грумінгу, щоб шерсть не сплутувалась. Але оскільки шерсть у цих тварин не настільки довга, як у перських, її легше підтримувати в належному стані. Більшість сомалійських кішок люблять процедуру грумінгу, якщо привчені до неї в ранньому віці. Процедура виконується набагато легше, якщо її робити регулярно. Як і всі кішки, ця порода потребує регулярних вакцинацій, боротьби з паразитами й щорічних оглядів ветеринара.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Сноу-шу — це кішка середнього розміру, що поєднує в собі міцну кремезність американської короткошерстої та витончену елегантність сіамської породи. Голова має вигляд трикутника із закругленими кутами, очі — великі, розташовані під нахилом, великі загострені вуха широко посаджені. Тіло довге й атлетичне, хутро коротке та блискуче, мордочка, вуха, лапи й хвіст набагато темнішого кольору, ніж інші частини тіла. Сноу-шу бувають блакитного, коричневого, лілового й шоколадного кольорів. Білі плями мають покривати не менше треті тіла кішки. Очі сноу-шу темно-синього кольору.

Походження

Назва в перекладі з англійської означає «сніжний черевичок». Порода отримала цю назву завдяки характерним білим лапкам. Сноу-шу — це американська порода, яку вивели в результаті схрещення сіамської та американської довгошерстої породи в 1960-х роках. Сноу-шу має забарвлення колор-пойнт, як сіамська кішка, але при цьому в неї білі лапки та білі плями. Кошенята цієї породи народжуються повністю білими, і лише за кілька тижнів починають проявлятися їхні справжнє забарвлення та відмітини. Не існує двох кошенят з однаковим забарвленням. Чисельність цієї породи зростає в межах Америки, але в інших частинах світу вона залишається рідкісною.

Америка

Особистість

Кішка сноу-шу розумна і любить бути серед людей. Вона «балакуча», але її голос відрізняється від сіамців: він м'який та мелодійний. Їм потрібна компанія, тому, якщо вас цілий день немає вдома, гарним рішенням проблеми може бути заведення двох котів з одного приплоду. Вони грайливі й можуть навчитися приносити речі, які їм кидають, потребують іграшок та ігор для розваг. Сноу-шу люблять воду, особливо проточну, і здатні навіть плавати. Вони дуже активні та залюбки залазять на підвищення, де проводять багато часу.

Здоров'я

Жодних спадкових захворювань цієї породи не встановлено, хоча поза межами США кішки породи сноу-шу є дуже рідкісними. Як і всі інші породи, кішку сноу-шу корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації. Також їй необхідні регулярна обробка від паразитів і щорічні ветеринарні огляди.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються. Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Кішка породи сноу-шу не потребує спеціального грумінгу, але їй дуже подобається увага під час цієї процедури.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Сінгапурська кішка виглядає, як абіссінська, але менша за розміром. Голова з округлим черепом, чітко виділеними подушечками вібрисів та короткою широкою мордою. Вуха великі та глибокі. Великі очі мигдалеподібної форми розташовані під незначним нахилом і зазвичай широко відкриті. Хоча це кішки невеликого розміру, їхнє тіло збите та м'язисте. Хвіст тонкий, з тупим кінчиком. Хутро коротке і гладке, а кожна волосинка має смужки кольору слонової кістки, чорні або коричневі. Хутро темніше на спині, хвості та лапах. Груди та живіт блідого кольору слонової кістки. Очі бувають карі, зелені або жовті з чорним обідком.

Походження

Сінгапурська кішка походить з Сінгапуру, чия назва означає «місто лева»: це місцева малайська назва острова. Оскільки ці кішки мешкали у стічних канавах, їх протягом певного часу називали «дренажні кішки». Цей факт також вважають причиною їхньої дрібної статури: сінгапурська кішка є найменшою породою у світі. Сінгапурська порода існує вже біля 300 років і походить від котів з усього світу, що потрапляли до Сінгапуру з кораблями й схрещувалися там з місцевими дикими кішками. Місцева влада вважала їх тваринами-шкідниками та періодично робила все, щоб скоротити їхню чисельність. У 1974 році боротьба з цими котами настільки поширилася, що залишилось усього три сінгапурські кішки, яких вивезли до Америки разом із четвертою, яку знайшли в 1980 році. Ці чотири кішки започаткували породу, яка нам відома зараз. Першу сінгапурську кішку завезли до Британії в 1989 році, і зараз їхня кількість стрімко зростає.

Сінгапур

Особистість

Сінгапурська кішка — дуже ніжна й товариська, але, на відміну від своїх орієнтальних собратів, має дуже тихий голос і більш стримана. Сінгапури люблять бути в компанії людей, сидіти на колінах або на плечі в хазяїна — їм подобається тілесний контакт. Здається, вони не люблять перебувати десь на рівні підлоги, тому завжди знаходять місце, на якому зможуть покрасуватися, наприклад на книжній полиці або шафі. Вони активні, живі й завжди готові гратися. Ці кішки швидко навчаються, вони допитливі та пустотливі.

Здоров'я

Наразі немає жодних відомостей щодо проблем, характерних для цієї породи. Як і всіх котів, сінгапурську кішку корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації. Також їй необхідні регулярна обробка від паразитів і щорічні ветеринарні огляди.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Сінгапурські кішки зі своєю короткою щільною шерстю не потребують багато грумінгу. Але вони полюблять розчісування м'якою щіткою і увагу, яку виявляють такою процедурою.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Сибірська лісова — це велика кішка з м'язистим тілом і видовженим торсом. Хутро довге і густе, голова має видозмінену клиноподібну форму із заокругленими контурами та дуже виразними очима. Усім своїм виглядом вона випромінює силу та міць. Довші волосинки трирівневого хутра мають блідий відтінок біля шкіри та темніють до кінчиків. Завдяки цьому під час руху хутро переливається. Найпоширенішим забарвленням є коричневий таббі, проте сибірська лісова кішка може мати будь-яке забарвлення і малюнки на хутрі або навіть комбінацію кольорів. Зустрічаються також однотонні лілові або шоколадні представники породи.

Походження

Сибірська лісова вважається національною кішкою Росії. Ця порода природного походження існувала в Росії сотні років. Перші записи про сибірських кішок датуються 1000 роком, і є думка, що ця порода — пращур більшості сучасних довгошерстих порід. Численні покоління цих кішок жили в холодному кліматі Росії, тому порода отримала міцну статуру та густе трирівневе хутро, яке відштовхує воду. Наприкінці 1800-х років декількох сибірських лісових кішок завезли до Великої Британії, але тоді більш популярними були пухнасті перси. Наразі у Великій Британії відроджується інтерес до цієї породи.

Росія

Сибірська кішка

Особистість

Сибірська лісова кішка буде ніжною домашньою твариною, якій подобається увага, отже ці коти — чудові компаньйони. Ця порода дуже вірна, товариська і надійна. Сибірські лісові кішки надзвичайно розумні і з легкістю долають перепони на шляху до бажаного. Вони також люблять гратись у воді, наприклад у тазі або в умивальнику, де вода капає з крана. Їм подобається лазити і гратись у полювання. Від них часто можна почути муркотіння, а ще писк та скрекіт. У більшості сибірських лісових кішок, коли вони почуваються щасливими, хвіст «вібрує».

Здоров'я

Деякі сибірські лісові кішки мають схильність до такого захворювання серця, як гіпертрофічна кардіоміопатія.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються. Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Хоча довга шерсть сибірської лісової кішки не сплітається легко, все ж їй потрібен регулярний грумінг, щоб підтримувати гарний стан шерсті. У зимові місяці довга шерсть стає ще більш товстою.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Сіамська кішка — це порода середнього розміру з довгим гнучким тілом. При всій граційності та елегантності сіамці мають добре розвинуту м'язову систему. Тіло добре збалансоване й атлетичне, лапи худі, а подушечки невеликі, овальної форми. Голова анфас нагадує трикутник, що чітко звужується в маленьку мордочку. Великі рухливі вуха посаджені так, що ніби повторюють лінії трикутника. Очі орієнтальної форми, з нахилом до носа. Хвіст довгий, звужується до кінчика, без зламів. Коротке, тонке та гладке хутро має основний блідий відтінок та темне на кінчиках волосинок. Забарвлені відмітини є тільки на морді у вигляді маски, а також на вухах, лапах і хвості: це найхолодніші частини тіла. Ця порода має великий діапазон кольорів. Колір очей при будь-якому забарвленні хутра та малюнків на ньому незмінно залишатиметься яскраво-блакитним.

Походження

Сіамські кішки є однією з найпопулярніших племінних порід у Великій Британії — за кількістю їм передують тільки британські короткошерсті. Напевно, цю породу впізнати найлегше. Сіамці з'явились там, де зараз знаходиться Таїланд, і ця порода існує вже сотні років. За легендою, сіамські кішки вважалися священними й охороняли буддистські храми. До Британії сіамців завезли в 1880-х роках. Спочатку сіамська порода мала тепле кремове забарвлення з густими коричневими відмітинами, але західні заводчики, включаючи інші породи в план розведення, вивели котів з багатьма варіантами кольорів. Перші сіамці мали скошені очі та злами на хвості, але зараз ці риси вважаються серйозними недоліками.

Таїланд (колишній Сіам)

Особистість

Напевно, сіамську кішку можна впізнати не лише за її класичною зовнішністю, а й за гучною «балакучою» поведінкою. Зазвичай ця порода поводиться як товариський екстраверт і може здіймати надзвичайний галас. Сіамські кішки вимагають уваги та хочуть бути справжнім членом сім'ї. Ця кішка не зовсім підійде людям, які цілий день проводять на роботі, оскільки вона не любить лишатися наодинці. Тому гарним рішенням проблеми може стати заведення двох котів з одного приплоду! Сіамські кішки надзвичайно розумні й потребують розваг. Їм потрібні іграшки та точилки для кігтів, щоб розважатися, і представників цієї породи навіть можна навчити приносити іграшки.

Здоров'я

Сіамські кішки живуть довго: за деякими свідченнями, їхній вік може перевищувати 20 років. Проте з цією породою пов'язують кілька особливостей. Так, деякі різновиди схильні до таких онкологічних захворювань, як лімфома та кишкові пухлини. У порівнянні з іншими породами сіамські кішки більше страждають від хронічного кашлю (бронхіальне захворювання) та блювоти. Деякі різновиди сіамських кішок можуть вживати неїстівні предмети (це явище називається геофагія), наприклад одяг з вовни, пластик і т. п., але причина цього явища невідома.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Коротка лискуча шерсть сіамської кішки не потребує надмірного грумінгу, але кішці сподобається, коли їй виявлятимуть увагу розчісуванням. Як і більшість короткошерстих порід, ці кішки дуже добре самі слідкують за своєю шерстю. Як і всі породи, сіамські кішки потребують захисту від хвороб з допомогою вакцинації і регулярної боротьби з паразитами, а також щорічних оглядів у ветеринара.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Це кіт середнього або великого розміру з важким кістяком, що забезпечує йому вражаючу вагу і міцний вигляд. Він має кремезну статуру, коротку морду і круглу голову. Селкірк-рекси бувають довгошерсті та короткошерсті. Селкірк-рекси мають усі три типи волосся в хутрі: захисне, остьове та підшерстя. Усі хвилясті, що надає хутру м'якості. Хвилястість хутра залежить від віку, статі, клімату й пори року. Завитки на хвості у довгошерстої породи селкірк-рекс нагадують плюмаж і виділяються серед іншої шерсті. Волосся на комірі довге та обрамлює мордочку. Селкірк-рекси мають усі варіанти забарвлення та малюнків на шерсті.

Походження

Порода селкірк-рекс (довгошерста) отримала свою назву від гірського хребта Селкірк у штаті Вайомінг, де у притулку для тварин таке кошеня вперше народилось у 1987 році. У кошеня була надзвичайно кучерява шерсть. Програма експериментального розведення від цього кота та його нащадка показала, що ця мутація кучерявої шерсті була домінантною рисою — половина з усіх кошенят мала кучеряву шерсть. В інших порід рексів ця риса є рецесивною. Селкірк-рекси дуже популярні в США та Канаді, де за своє вражаюче товсте кучеряве хутро порода отримала назву «кішка-вівця».

США

Кішка-вівця

Особистість

Селкірк-рекси — сторожкі, активні коти з лагідним приємним характером. Ці спокійні кішки залюбки посидять у вас на колінах і просто обожнюють обійми. Більше за все їм подобається гратися. З них виходять неперевершені домашні улюбленці.

Здоров'я

Селкірк-рекси здатні прожити понад 10 років. Деякі з них можуть страждати від випадіння волосся. Серед їх пращурів є персидські кішки, тому селкірк-рекси зареєстровані Керівною радою організації племінних кішок у Великій Британії й перевірені на полікістозну хворобу нирок, від якої переважно страждають саме персидські кішки. Як будь-яка інша порода, кішки селкірк-рекс потребують регулярної вакцинації, обробки від паразитів та ветеринарної перевірки, щоб залишатися здоровими.

Харчування

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються. Коти — м'ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров'я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам'ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг

Шерсть довгошерстої породи селкірк потребує щоденного догляду у вигляді м'якого грумінгу, щоб усунути вузлики і переплетення. Це легко зробити з допомогою гребінця з широкими зубцями. Короткошерстий різновид потребує менше грумінгу. Надмірний грумінг для обох різновидів буде спричинювати розгладжування завитків.

Найкращі породи кішок для дітей

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.